Про футбол і його розвиток

Футбол в Україні тепер уже не лише улюблений спорт мільйонів людей, розвага, відпочинок, чи видовище. І не забавка чи елемент престижу для власників “багатих” клубів. Тепер усе інакше. Футбол стає одним із чинників соціального розвитку, навіть більше – фактором збереження нормального стану соціуму у загалом ненормальний період життя наших людей.

*****

Загалом футбол дуже консервативний – і це закладено у його правилах, що мало змінилися за півтора століття: 11 гравців на полі певних розмірів, і перемагає в матчі той, хто заб’є більше м’ячів у ворота суперника. Навколо футболу вирували зміни – спочатку були скупі газетні повідомлення, потім радіо і телебачення, а тоді трансляції для багатомільйонних аудиторій, реклама, величні стадіони, престижні міжнародні змагання, концентрація найкращих гравців у найбагатших клубах, стабільно “перегрітий” ринок зірок і талантів, і великі гроші, які змінили майже все. Але “майже” не рахується. Гра, в цілому, та сама.

Накопичився досвід, з’явилася наукова база, постійно ведуться пошуки нових методів і підходів у тренуванні, вдосконалюються принципи організації гри, по-новому читаються старі “схеми”, зростають вимоги до функціональної, тактико-технічної та психологічної підготовки гравців. Але незмінність правил гри задає стабільні рамки всіх суто футбольних процесів. Це той самий футбол, яким він був колись: 11 х 11, і перемагає той, хто заб’є більше м’ячів.

*****

Прийнято розділяти футбол на професійний і аматорський. Це справедливо, хоча б із точки зору часу, якого вимагає футбол від усіх учасників процесу. Декілька тренувань на день, тривалі збори, дедалі більш напружений графік змагань – все це залишає мало часу для будь-чого іншого поза футболом. Але таке положення задає відповідні вимоги і для підготовки молодих футболістів. Вже в юніорському віці вони повинні “входити” у професійний режим підготовки. Інакше їм не стати професійними гравцями.

Протягом десятиліть тренерського пошуку, і часто лише методом проб і помилок, було визначено, що хлопцеві років із 12-13 років треба тренуватися 10-12 разів на тиждень для того, щоби у віці 17-18 років могти конкурувати за місце на полі у складі професійної футбольної команди. Тут ми бачимо відлуння емпіричного “принципу 10 тисяч годин” підготовки – вважається, що саме такий час потрібен, щоби підготувати професіонала – хоча це лише загальний орієнтир.

Десь до 80-х років минулого століття таку підготовку молодому гравцеві давав переважно “дворовий” футбол. Дитячим тренерам було варто прийти на майданчик, подивитися на хлопців, і вибрати найкращих, щоби запросити на постійні тренування. Але часи змінилися, і футбольні майданчики у дворах багатоквартирних будинків бачать не так багато стихійного дитячого футболу, як раніше. Це відбулося в усьому світі. Діти отримали гаджети. Дворовий футбол перестав бути основним постачальником нових футбольних талантів, і навряд чи вже стане.

Єдина альтернатива – організовані заняття. Але тренування дви-три рази на тиждень не підготують майбутнього професіонала. Такі заняття вирішують інші задачі: прищеплення і підтримка навичок здорового способу життя і командної роботи, любові до фізкультури; фізичний розвиток, і загалом – підготовка нового здорового, активного покоління. Ці задачі є вкрай важливими, особливо зараз, і у прийдешні роки вони теж не стануть менш актуальними. Підтримка масових занять футболом для дітей та юнацтва – один із пріоритетних напрямків роботи місцевого самоврядування і небайдужих громадян, які мають змогу долучатися і допомагати фінансово та організаційно.

Довести кількість тренувань до 10-12 на тиждень можна лише у стаціонарних умовах – спеціалізованих футбольних школах і академіях. Це дуже витратна, але у перспективі самоокупна та навіть прибуткова річ, адже випускники таких навчальних закладів потенційно готові для укладань перших професійних контрактів із професійними клубами. Накопичено величезний практичний і організаційний досвід роботи таких футбольних шкіл і академій – і за кордоном, і в Україні – переважно, у структурах великих клубів.

Наступним етапом розвитку стануть муніципальні футбольні академії, які працюють незалежно від клубів, за підтримки органів місцевого самоврядування. Такі академії зможуть на комерційних засадах “постачати” своїх випускників будь-яким професійним клубам. Якщо вже багато є муніципальних футбольних клубів, то чому б не бути муніципальним академіям?

*****

А поки що ми ми підтримуємо футбол на аматорському рівні – і дитячі секції, і аматорські дорослі футбольні команди, і команди ветеранів. Збереження і розвиток локального футболу, підняття престижу місцевих змагань – все це дуже потрібно у теперішній час. Ми нарешті усвідомили, що ми – нація, яка воює. Пульс нації важливий. Якщо ми граємо у футбол – значить, ми живемо і житимемо далі.

Наш проект Разом UA розпочинає цикл програм і передач про підтримку та розвиток дитячого та аматорського футболу на прикладі Білогородської громади.

Олег Базилевич