Переговори провалилися

“Переговори між США та їхніми опонентами в Анкоріджі, Аляска, сьогодні провалилися.” – ви, напевно, будете здивовані, але це фраза з радіопередачі, якою відкривається перша серія серіалу “Фолаут” (Fallout) режисера Джонатана Нолана (Johnathan Nolan) 2024 року. Що було далі в сюжеті, відомо всім дотичним: ядерна війна і глобальна катастрофа.

Отже, насправді “переговори в Анкоріджі” відбувалися лише у вигаданій реальності світу “Fallout” і у невигаданій реальності нашого світу 15.08.2025. Це цікаве співпадіння. Або не співпадіння, а форма пророкування подій, інколи притаманна сучасній масовій культурі. Або це пророча думка раптом зазоріла Джонатану Нолану і Лізі Джой (Lisa Joy) під час роботи над текстом сценарію. Так чи інакше, ми матимемо шанс оцінити, наскільки “провал переговорів Амеріики з її опонентами” насправді веде до чи від глобальної катастрофи людства.

У фільмі – так, привело, і на це пішло декілька хвилин екранного часу.

Провал переговорів

Це і правда провал, запрограмований самим порядком денним. Не можуть бути успішними переговори зі гвалтівником, грабіжником і вбивцею з метою дізнатися про те, на яких умовах і за яких поступкок він погодиться на певний час припинити те, що робить. Очевидно, він не припинить, бо такою є його природа, так працює його голова, таким є його modus vivendi, тобто спосіб життя, який невпинно штовхає його вперед, до дальшого душогубства.

Цей феномен добре відомий із кримінальної психології: навіть фантастичні статки, здобуті внаслідок злочину, не зупиняють злочинця, який є за своєю природою гвалтівником і вбивцею. Часто навіть навпаки – коли така особистість замість покарання отримує винагороду, особливо дуже велику, погані схильності і злочинні наміри лише масштабуються, і людина взагалі перетворюється на монстра.

Перетворення на монстра

Таке перетворення відбувається не тільки з людьми, але і з державами. Історичний приклад московії і її правителів, включно з поточним, є дуже показовим. Єдине пояснення такого феномену – відсутність своєчасного і пропорційного покарання за скоєне. Тому, власне, зло і масштабується. Спроби “задобрити зло” чи зайти з спосіб укласти з ним якусь прийнятну угоду приречені від початку.

Виправдання таких намагань президента США тим, що в москви, мовляв, є ядерна зброя, повинно бути відкинуте – адже це саме США наполягали на передачі ядерної зброї московитам у часи, що передували підписанню сумнозвісного будапештського меморандуму.

Перетворення москви на монстра – довготривалий результат політики США і багатьох карїн Заходу, політики короткозорої, меркантильної, і абсолютно нездатної до передбачення викликів середньо-строкового і далекострокового майбутнього. Така короткозорість дуже дорого обходиться світовій економіці, підриває архітектуру безпеки, яку начебто намагається створити, а головне – створює нові і нові проблеми.

А тепер вони казатимуть: “ми не можемо”, “ми не знаємо, як”, “у нас немає карт”, “треба зважати на ядерну зброю”, “ми не хочемо третьої світової” – але ж це ви зробили так, щоби така ситуація сьогодні стала можливою. Прагнення москви до відтворення і повторення власних історичних злочинів на імперських теренах було очевидно вже на момент “напіврозпаду” імперії, який тоді і треба було довершувати до повного розпаду. Бо зараз усе набагато складніше.

“Відкладене кровопролиття”

 Історично, відкладене кровопролиття завжди страшніше і масштабніше. Біловізьки архітектори напіврозпаду імперії (Єльцин, Кравчук, Шушкевич) вихвалялися тим, що процес виходить практично безкровним. По-перше, вони брехали, бо кров, пролита московитами у Вільнюсі, Баку, Тбілісі та інших місцях, ніхто не забуде і не пробачить, а по-друге – кров, що ллється сьогодні, є прямим результатом “мирного розпаду СРСР” і “домовленостей”, що ними тоді так тішилися наші союзники і будапештські гаранти.

Саме тому безнадійні спроби “домовитися з москвою” – то лише чергове “відкладання кровопролиття” на завтра Проблему треба вирішувати, поки є можливість, бо буде ще гірше. 

Огида і страх

Дуже показово, що серед реакцій європейських лідерів на провал перемовин в Анкоріджі переважає огида. І правда, то все має огидний вигляд, навіть візуально, не кажучи вже про сам зміст події і про рукотискання та червону доріжку для одного з наймерзенніших злочинців сучасності. Очевидно, у Європі збільшується розуміння того, що проблему треба якось вирішувати, бо буде біда – але разом із тим страх перед ядерною зброєю паралізує політичну волю.

Натомість путін не боїться третьої світової і подальшого фолауту, бо в нього є бункер. А як вказують дослідження психології таких мерзенних злочинців, вони ніколи не зупиняються перед тим, чого не бояться. Тому будувати світову політику, а тим більше проводити переговори з москвою, виходячи з того, що “ніхто не хоче третьої світової” – ідея, м’яко кажучи, помилкова.

P.S. Зображення – скріншот із фільму. Перша хвилина. Радіо повідомляє про провал переговорів.

Олег Базилевич