Віра в талант: дар чи тягар?

Попри те, що обдарованість завжди, в усі часи, була в центрі суспільної уваги, природа наявності в людей тих чи інших здібностей все ще залишається не до кінця зрозумілою. Древні греки вірили, що обдарованість — це дар від богів, та й саме це слово у багатьох мовах вже містить натяк на те, що комусь щось було «подароване». Якийсь талант.

Талант — і цінність, і тягар

Хоча саме по собі слово «талант» теж дуже цікаве, означає не подарунок, а вагу. «Талантос» – від гр. «талант» той, хто несе тягар, і тягар досить важкий. Талант як міра ваги та лічильно-грошова одиниця античності становив приблизно від 20 до 37 кілограмів. Наприклад, аттичний (атенський) талант, уведений у 594 р. до н.е. законодавцем Солоном, дорівнював 26,2 кг срібла, ділився на 60 мін, а кожна з мін — на 100 срібних драхм. До речі, за одну драхму можна було більш-менш прийнятно пообідати.

Отже, талант — це і тягар, і велика цінність. З часів древньої Еллади у цьому ніщо не змінилося. Хіба що ми вже перестали вірити у те, що талановитими людьми опікуються музи — примхливі і вередливі, але такі надихаючі доньки Зевса. Хоча, якщо звернутися до досвіду талановитих людей, митців, творців, як зараз кажуть, креативного контенту, то момент натхнення, що якось приходить іззовні, часто є вирішальним.

Де брати натхнення

Чи може людина сама генерувати натхнення? Для когось — так, можливо. Одна людина може надихнути іншу. Але так, щоби надихнути себе самому — то вже складніше. Мабуть, присутність музи таки потрібна…

Але ж ми мислимо раціонально. Ми розуміємо, що творчий імпульс може виникнути тоді, коли людина знаходиться у відповідному морально-психологічному стані, і отримати якесь сильне враження — від чогось побаченого, почутого, прочитаного, чи може навіть спробуваного на смак, або взагалі — від чогось такого, що добре продумане і як слід прокручене у власній голові. Це й буде моментом натхнення. Але абсолютно необхідною, хоча і недостатньою умовою для настанні цього моменту є відповідний морально-психологічний стан людини.

Віра, оцінення і знецінення, і віддання належного

Яким є найкращий морально-психологічний стан для творчості? Зараз кажуть, щоби щось могти, «треба бути в ресурсі». Що ж це за ресурс такий?

Власна віра у власні сили? Можливо, але не вирішальне, і багатьох зраджує, особливо коли людина вірить у те, чого нема. Наприклад, вірить у те, що ще щось може, бо пам’ятає, що колись щось могла. Але з часом усе змінилося, і власних сил і можливостей, у наявність яких людина ще вірить, уже немає. Або взагалі ніколи не було. Так теж буває.

Віра інших людей у твої сили? Теж може бути важливо, але теж дуже непевно, бо завищені очікування різноманітних аудиторій сьогодні, в «інформаційну» добу, можуть формуватися, та й насправді формуються, відносно легко. Навіть більше — потужні інформаційні кампанії певним чином формують смаки і запити, і великі аудиторії починають вірити у можливості і таланти якихось митців, які насправді не мають ні можливостей, ні талантів.

А от віра близьких людей дуже важлива. Людина, близька до митця, бачить його зблизька — його творчі пошуки, зміни настрою, спалахи натхнення і напади апатії, його концентрацію і прокрастинацію — всі нюанси життя, притаманні перебуванню у творчому процесі. Людина, близька до митця, розуміє його талант — як дар і цінність, і як досить важкий тягар, нести який ніколи не буває просто.

Саме тому віра близької людини у талант митця часто є важливішою для нього, ніж усе, що скажуть чи напишуть у соцмережах чи новинах.

Справедливе оцінення теж важливе. Справжній митець має десь глибоко у собі таке мірило цінності, або реальної вартості, власного витвору. Він бачить увесь процес і результат, розуміє обмеженість власних сил і можливостей, сильні і слабкі сторони свого таланту. Історія сповнена записів про критичні висловлення видатних митців щодо їхніх власних талантів. Бо справжній митець знає реальну картину. І йому важливо отримати об’єктивний, неупереджений, чесний зворотній зв’язок. Такий зв’язок теж надихає.

А от знецінення вбиває. Ніщо так не знищує талант, як знецінення, особливо від близької людини. Для митця це може бути справжньою трагедією, коли замість розуміння ваги і цінності свого тягаря він отримає знецінення. Звісно, є приклади того, як митець занурюється у творчий процес і віддає всі сили, щоби тільки довести тим, хто його знецінює, що його талант вартий кращої оцінки. Але це дуже сумнівна, а головне — ресурсно-витратна мотивація. Майстрові краще творити не в боротьбі зі знеціненням, а в опорі на підтримку і віддання йому належного. Іноді буває достатньо зовсім простих слів.

Історія Яни Швед

«Малюй, доню, просто малюй». Історія Яни Швед показує, наскільки важливими для розкриття таланту є такі чинники, як віра і підтримка близької людини. Адже у дитинстві малюють практично всі люди, але згодом втрачають до цього інтерес. Саме підтримка матері стала тією опорою, яка допомогла Яні залишитися у процесі, розвинути увагу, концентрацію, творче мислення і бачення.

Жодного знецінення у стилі «будь серйозніша», «знайди собі щось справжнє», «нащо це тобі» і т.д. Навпаки — «малюй, доню». Так може розкритися молодий талант, а дитяче захоплення перетворитися на професію. Професію, для якої збереження отої дитячої здатності захоплюватися має ключове значення.

Талант — це не тільки дар, а й відповідальність. Найважливішими для його розкриття є віра близьких людей, справедливе оцінювання та уникнення знецінення. Саме ці чинники створюють той самий «ресурс», який потрібен для творчості.