До 57-ої річниці агресії СРСР проти Чехословаччини

Сьогодні – річниця вторгнення військ Варшавського договору у Чехословаччину. Вже давно немає Чехословаччини, як і Варшавського пакту, але агресивна суть Московії залишається незмінною. 

*****

Цей кадр з Праги 57 років тому зафіксував момент раннього ранку 21 серпня 1968 року, коли танки країн Варшавського договору (без Румунії, за що треба віддати їй належне) вторглися до “братньої” Чехословаччини, щоб придушити прагнення чеського народу до свободи та “соціалізму з людським обличчям”.

У ніч з 20 на 21 серпня в рамках операції “Дунай” Чехословаччину окупували радянські війська та війська країн соціалістичного табору. Ударні групи перетнули кордон країни, військові літаки Варшавського договору були розміщені у всіх аеропортах, танки вторглися в чеські міста.

Просто тому, що чехи хотіли жити краще та вільніше.

Празька весна фактично почалася в січні 1968 року, коли змінилося партійне керівництво в Чехословаччині. З приходом до влади Александра Дубчека в країні розпочався період масштабних економічних та політичних реформ. Політв’язнів було звільнено, жертв сталінізму реабілітовано, чехи стали на шлях поступової ліквідації партійної диктатури, свободи слова у пресі, свободи пересування (включаючи поїздки за кордон), приватизації малих і середніх підприємств та остаточного розриву з тоталітаризмом.

А потім, як зараз в Україні – тоді під приводом, що якщо Чехословаччина відірветься від орбіти Москви та піде “заразним” і для інших шляхом реформ, то баланс з країнами НАТО буде порушений, а тепер під приводом, що якщо Україна вступить до НАТО, Росія опиниться під загрозою – кремлівські війська вторглися до Чехословаччини та знищили нормальне людське прагнення до більшої свободи та незалежності, що було загрозою для диктатури комуністичних партій та для існування соціал-тоталітаризму. Радянський чобіт поклав край реформам, почалася хвиля репресій, і сотні тисяч людей покинули країну.

Росіяни нікуди нічого доброго не принесли. Росія донині є прокляттям для світу, на жаль.
23 серпня 1990 року, через 22 роки після подій у Чехословаччині, сьомі Великі Національні Збори Болгарії ухвалили спеціальну декларацію, в якій визначили участь Болгарії в окупації «як неприйнятний акт втручання у внутрішні справи суверенної держави» та висловили «глибокий жаль з приводу участі болгарських військ у цій акції».

Жозефіна Іванова

(Переклад з болгарської)