Сили безпілотних систем і боротьба за панування в повітрі

Відставати на одну війну

Армії схильні до того, щоби відставати на одну війну. Коли досвід попередньої війни ретельно вивчено, на ньому навчено нове покоління військових професіоналів усіх рівнів, його взято до уваги при формуванні організаційної структури і підготовки армії, її матеріально-технічного, логістичного, психологічного та будь-якого іншого забезпечення – тоді, як показало життя, починається інша війна. Інша в багатьох сенсах. Інша настільки, що досвід попередньої війни вже не може бути взятий за основу.

Кажуть, що військові статути написані кров’ю, але та кров пролилася у попередній війні, а зараз нова війна і нова кров ллється вже по-іншому, не так, як раніше. Саме тому адаптація армії до нових чинників, нового досвіду, нових засобів ведення бойових дій стає найголовнішим завданням – і не лише для самої армії, але і держави в цілому. На війні вже давно перемагає не той, хто сильніше, а той, хто краще адаптований.

Боротьба за панування в повітрі – доготривалий тренд

У війні, яку московська держава знову, з 2014 року, проводить проти України, з’явилося дуже багато нових чинників, які вже сьогодні добре відомі і зрозумілі. Ці чинники багато в чому стали продовженням довготривалих трендів, які діють вже від часів Першої світової. Серед них слід особливо відзначити зростання тактичної, оперативної і стратегічної ролі панування в повітрі як запоруки успіху на полі бою. 

Учасники Першої світової вступали у війну з легкими неозброєними аеропланами, які використовувалися головним чином для розвідки, а закінчували війну вже з винищувачами і бомбардувальниками, які завдавали багато шкоди наземним військам. У Другу світову, поряд із загальним прогресом авіаційної техніки, з’явилися стратегічні бомбардування і авіаносні з’єднання, які змінили характер і перебіг багатьох компаній. Згодом панування в повітрі стало основою військових доктрин багатьох армій світу.

Після Другої світової, з розумінням вирішальної роль панування в повітрі на театрах майбутніх війн, була усвідомлена потреба у створенні нових багатоцільових малопомітних авіаційних платформ, інтегрованих в єдину систему управління боєм, протиповітряних і протиракетних систем, засобів зв’язку і ситуаційної обізнаності, радіоелектронної боротьби, а також різноманітних засобів ураження. Але ця потреба і далі конкретизується, часто у непередбачуваний спосіб.

Сили безпілотних систем у боротьбі за панування в повітрі

Сьогодні невід’ємною складовою частиною боротьби за панування в повітрі стали безпілотні системи. На початку повномасштабного вторгнення нечисленні безпілотники використовувалися головним чином для розвідки і дорозвідки ворожих позицій, коригування артилерійського вогню, а також і для оцінки якості робіт з маскування власних підрозділів – простіше кажучи, інколи треба політати і на над власними лісосмугами, щоби подивитися, чи добре замаскований особовий склад і техніка. Ударні безпілотники-Байрактари теж зіграли свою роль у розгромі ворожих колон на початку повномасштабного вторгнення, поки противник ще не повністю розгорнув свої сили і засоби ППО.

Але поступово спектр задач, які здатні вирішувати сили безпілотних систем, ставав значно ширшим. Йдеться не лише про збільшення кількості безпілотних апаратів, задіяних на лінії бойового зіткнення, чи про активне використання ударних дронів-камікадзе різних типів і в різних комбінаціях з дронами розвідниками. Нова якість та форма війни – в тому, що сили безпілотних систем тепер також вирішують бойові задачі в тактичному, оперативному і стратегічному тилу противника, і вже стали основним чинником завдання втрат.

Крім того, безпілотні системи вплинули на характер дій практично всіх родів військ: танкових і механізованих військ, ракетних військ та артилерії, піхоти, сил ППО, армійської авіації. Безпілотні системи нікому не дають почуватися у безпеці. Танки, БМП, БТРи оснастилися додатковим анти-дроновим захистом і тепер загалом рідко з’являються на відкритій місцевості, самохідна артилерія теж уже мало їздить і переважно ховається на захищених і малопомітних позиціях, опорні і спостережні пункти піхоти теж уже обладнуються по-іншому і мають анти-дронове облаштування.

Навіть авіація противника в його стратегічному тилу не почувається у безпеці, що ефективно і ефектно показала нещодавна операція “Павутиння”, яка, без перебільшення можна сказати, шокувала весь світ. Схоже, ця тенденція буде лише набирати обертів. Ми вже бачимо контури війни майбутнього – війни, яку вестимуть в повітрі оператори дронів, роїв дронів, дронів-маток, а також автономні дрони, оснащені штучним інтелектом для розпізнавання цілей і небезпек, самостійного маневрування, прийняття рішень щодо ураження, і бозна ще якими системами і озброєнням майбутнього.

Виклики майбутнього

Уявіть собі величезні рої автономних дронів далекої дії, оснащені штучним інтелектом і найсучаснішими засобами телеметрії. Уявіть, що такий рій діє самостійно, без зовнішньої команди, має чітку внутрішню структуру і різну спеціалізацію “учасників” – якісь дрони збирають і обробляють інформацію та керують іншими дронами, які вже безпосередньо здійснюють удари. Уявіть, що ці дрони напхані найкращою “підсанкційною” електронікою, здатною ефективно збирати і опрацьовувати потоки даних. Уявіть, що такі дрони є малопомітними, здатними здійснювати складні групові маневри, адаптувати маршрути, виявляти, обходити, а то і знищувати підрозділи ППО, виявляти і пріоритезувати цілі. 

Уявили? Добре. А тепер уявіть, якої шкоди можуть такі рої завдавати в оперативному та стратегічному тилу, особливо з урахуванням того, які цинічні і невибіркові підходи має наш ворог у визначенні цілей своїх нападів. Якою ж повинна бути система ППО, здатна ефективно боротися з такими роями? Уявили? Я, чесно кажучи, не дуже. Але абсолютно очевидно, що таку систему ППО треба створювати вже вчора, і до боротьби з такими роями треба бути готовими, бо це майбутнє, яке настає вже зараз.

Відповідь на загрози

Очевидно, відповідь на такі загрози складається з двох частин: ми самі повинні могти генерувати такі загрози, а також ефективно протидіяти їм. Можна лише сподіватися, що над першою частиною відповіді робота в нас уже ведеться. А щодо другої частини – її контури теж уже промальовуються. Точніше, нам вже є, з чого чого будувати перспективну систему протидронової оборони майбутнього.

Розглянемо в якості прикладу Сили Безпілотних Систем Добровольчого Формування №1 Білогородської громади. Це окремий структурний підрозділ добровольчого формування, який має своє командування і укомплектований мотивованими добровольцями, які постійно проходять відповідну підготовку. 

Цей підрозділ регулярно тестує БПЛА різного типу, прилади радіоелектронної боротьби та радіоелектронної розвідки, інше спеціальне обладнання для БПЛА, яке підвищує ефективність бойових операцій. Також добровольці збирають і налаштовують безпілотні літальні апарати різних типів та супутні прилади. Така робота вже дозволяє оперативно адаптувати дронові системи до мінливих умов на фронті та забезпечити постійне постачання підрозділам сучасних засобів ведення бойових дій.

Добровольці підрозділу СБС постійно проводять практичні навчання для курсантів військових училищ, знайомлять з новітніми розробками діючих військовослужбовців, передаючи важливі навички роботи з БПЛА, приладами РЕБ та РЕР. Інструктори навчають майбутніх захисників тактиці розвідки, коригування вогню та бойового застосування сучасного обладнання у реальних умовах. Для діючих військовослужбовців розкривають можливості новітніх розробок в цій сфері. Такі заняття дозволяють швидше адаптувати новітні технології в сучасних умовах війни.

Регулярно проводяться змаганнях різного рівня з пілотування дронів – від регіональних турнірів до всеукраїнських чемпіонатів. Ці змагання дозволяють операторам удосконалювати свої навички керування безпілотниками та стають майданчиком для обміну досвідом між пілотами з різних регіонів України. Участь у таких заходах допомагає підвищити професійний рівень пілотів та втілювати нові тактичні рішення, які можуть бути застосовані в реальних бойових умовах.

Досвід функціонування цього підрозділу показує, що з таких підрозділів в масштабах всієї України можна формувати об’єднану систему протидронової оборони майбутнього. Єдина система, єдине командування, інформаційна платформа, техпідтримка і забезпечення, і нові ефективні засоби виявлення та знешкодження цілей.

Для досягнення панування в повітрі, підрозділи сил безпілотних систем мають стати “будівельними блоками” системи ведення дронової війни майбутнього. Майбутнього, яке настає просто на наших очах.

Олег Базилевич, ст. летенант у відставці