Білогородка – ключ до Києва – у 2022-2025 рр. Програма “Пліч-о-пліч”

Іноді, щоби зрозуміти основні питання війни і миру, достатньо просто подивитися на мапу. Білогородській громаді, розташованій на захід – південний захід від Києва, самим її місцеположенням відведена роль одного з ключів до столиці України. Так було ще за часів князя Володимира, хрестителя Русі – адже саме він вважається засновником Білгорода як основного форпосту на шляху до столиці. Так було і під час повномасштабного вторгнення московитів в Україну вже в наш час.

Білогородка на початку московської навали у 2022 році

Стратегічне значення цієї території добре розуміли і у ворожих штабах. Доля Київської оборонної операції багато в чому визначилася тим, що сили оборони України не дали московському війську захопити територію Білогородської громади і замкнути з заходу кільце напівоточення столиці.

Територія громади постраждала від бойових дій та ворожих обстрілів. До офіційного переліку територій, на яких велися бойові дії, та які постраждали від війни, включено такі населені пункти, як Стоянка, Гнатівка, Гореничі, Неграші, Музичі, Лука, Святопетрівське, Шевченкове, і, власне, Білогородка.

Ворожа артилерія, ствольна та реактивна, обстрілювала позиції сил оборони, але вогонь вівся загалом невибірково, в результаті чого населені пункти на території громади зазанали руйнувань.

Евакуація і допомога цивільним

Білогородка у ті дні стала своєрідним евакуаційним хабом для мешканців Бучанського району. Сюди прямували тисячі людей з Бучі, Ірпеня, Бородянки, Гостомеля, Ворзеля, Дмитрівки та інших на той час окупованих населених пунктів. Біженціі намагалися дістатися більш безпечних  територій і потребували їжі, укриття, транспорту, а головне – простої людської підтримки. Цей наплив евакуйованих став серйозним викликом для місцевої влади, волонтерів, медиків, рятувальників, та й усіх небайдужих місцевих жителів. 

Загалом через громаду у той час пройшло від 50 до 70 тисяч евакуйованих. Серед них були маломобільні люди, сім’ї з дітьми та домашніми улюбленцями. Білогородка стала для них точкою порятунку і гостинності після пережитих жахів окупації, обстрілів, бомбардувань. А Білогородська громада здобула безцінний досвід. Тоді у Білогородці на ринковій площі організували пункт прийому евакуйованих, де було встановлено намет ДСНС для обігріву та ночівлі. Там же працювали волонтери, медики, психологи ДСНС, рятувальники, поліцейські. 

Було організоване доправлення людей до залізничного вокзалу у Києві, звідки вирушали евакуаційні потяги на захід України. Інші продовжували свій шлях власним маршрутом. У цей неймовірно складний, але водночас піднесений час, громада зґуртувалася, аби допомогти своїм сусідам. Мешканці Білогородки долучилися до команди волонтерів, пропонували ночівлю, прихисток і тимчасове розміщення.

Сьогодні, з урахуванням набутого досвіду, Білогородка стала офіційним центром евакуації Бучанського району, де відбуваються навчання з евакуації населення у разі надзвичайних ситуацій. Ця сторінка історії Білогородської громади стала і сторінкою героїчної оборони Києва і Київщини в лютому-квітні 2022 року.

Хліб і не лише хліб

На цій сторінці є багато записів, які час від часу треба згадувати, щоби зрозуміти, хто ми такі, і на що здатні. Наприклад, ми маємо пам’ятати, як було організоване постачання хліба. Адже на початку вторгнення люди швидко розкупили продовольчі запаси, підвозу продуктів не було, вся логістика постачання товарів першої необхідності, та й будь-яких інших товарів, зупинилася. 

За цих умов було налагоджене виробництво і постачання хліба по всім населеним пунктам громади. Розвозили також і паливо і товари першої необхідності – часто з ризиком для життя. Підтримувалася робота водопостачання і водовідведення, енергопостачання, здійснювався постіний ремонт критичної інфраструктури, пошкодженої внаслідок бойових дій. 

Йдеться про титанічну, а часм і героїчну роботу, яку вдалося організувати силами керівництва громади, працівників відповідних служб, волонтерів і всіх небайдужих громадян. Ми вистояли.

Наші дні

Незважаючи на певний відтік населення, який стався на початку повномасштабного вторгнення, загалом населення Білогородської громади сьогодні зростає. Один із основних чинників такого зростання – так звані “тимчасово переміщені особи”, тобто люди, які вимушено стали мігрантами через обставини, що виникли внаслідок війни та окупації.

Зростання населення у цілому є позитивним економічним і гуманітарним чинником, особливо на тлі значної депопуляції, від якої страждає Україна в останні роки – знову ж таки, через війну. Але збільшення населення, зокрема, у воєнний час, є значним викликом, адже воно відбувається в умовах серйозних обмежень всіх типів ресурсів громади і створює нові вимоги для інфраструктурного розвитку.

Одним зі шляхів вирішення поточних проблем є міжнародне партнерство з іншими громадами. Наприклад, одна громада зі Швеції приймає дітей із Білогородки на відпочинок і оздоровлення, інша з Німеччини – постачає обладнання для дитячих садочків. Розвивається партнерство і з Польщею. Ми добре розуміємо, що таке солідарність – адже це вона допомгла нам встояти. Ми дуже вдячні за таку допомогу. 

Ми показали всьому світу, а головне – собі, що ми нація, здатна гуртуватися і пліч-о-пліч долати найскладніші виклики часу.

Більше у програмі “Пліч-о-пліч” з Антоном Овсієнком, Білогородським сільським головою (для перегляду відео натисніть на зображення)