Витоки. Династія Богомольців

У нашій програмі “Витоки” ми звернулися до одної з найстаріших і найбільш відомих “професійних” династій в Україні: Богомольці є лікарями впродовж шести поколінь. А сам рід Богомольців – старовнинний русько-литовський, польський, український, шляхетсько-дворянський, що походить з теренів Вітєбщини і прослідковується углиб історії до кінця XIV – початку XV століття. Цей рід досить розгалужений і через шлюби також має зв’язки з багатьма іншими шляхетськими родами.

Академік О.О.Богомолець

Олександр Олександрович Богомолець

Видатний український вчений Олександр Олександрович Богомолець(1881-1946) – киянин, основоположник української школи патологічної фізіології, ендокринології та геронтології, справжній енциклопедист медицини, академік, організатор науки і засновник перших в Україні спеціалізованих медичних науково-дослідницьких закладів. Його ім’я носять Національний медичний університет та Інститут фізіології Національної Академії Наук, розташовані в Києві.

Ольга Вадимівна Богомолець

Праонука академіка Богомольця, Ольга Вадимівна Богомолець – лікар-дерматолог, політична і громадська діячка, Народний депутат України (2014-2019), професорка, також відома як особистий лікар В. Ющенка у 2004-2005 рр. – багатогранна особистість. Вона також є меценаткою і засновницею музеїв, капітаном запасу медичної служби, співачкою і лауреаткою українських музичних конкурсів, а також докторкою наук за спеціальністю “українознавство”.

Ольга Богомолець

Ольга Богомолець – людина-всесвіт, яка є яскравою і гідною продовжувачкою династії Богомольців. Вона присвятила багато часу і зусиль дослідженням історії роду Богомольців – історії, яка є важливою частиною минулого нашого народу, а також містить ключі для розуміння його майбутнього.

Високопрофесійна спадковість

Щоби краще зрозуміти, про що ми говоримо з пані Ольгою у наших передачах, треба осмислити її життєвий шлях і осягнути широке коло питань, якими їй довелося займатися у житті, а головне – трохи порозмислити над самим феноменом високопрофесійної спадковості як такої. 

Не секрет, що в нашому суспільстві ще за часів радянщини передача професії від батьків до дітей набула певного негативного характеру, наприклад, особливо коли можливості вступу до вищих навчальних закладів і подальші кар’єрні перспективи дітей визначалися впливом батьків, зокрема, за “партійною лінією”. В цьому сенсі, як писалося раніше в газетах, “трудова династія”, наприклад, комбайнерів чи металургів, відрізняється від “трудової династії” партійних працівників (про які в тих самих газетах не згадувалося). При цьому сам по собі факт зрозумілої і логічної передачі схильностей, інтересів, професійних вподобань у родині від батьків до дітей – через власний приклад і життєвий досвід батьків – не набував належної суспільної оцінки. 

Тут варто відзначити позитивну роль самого феномену спадковості у найбільш складних і відповідпальних професіях, оволодіння якими вимагає багаторічної підготовки, самовідданості, а часто – жертовності і непохитної внутрішньої посвяти. Серед таких професій провідне місце належить, безсумнівно, лікарській справі, яка насправді є чимось більшим, ніж фах. 

Видатні представники роду Богомольців: лицарі і воїни, просвітники, мореплавці, художники, лікарі 

• Лицар на ім’я Оліфер, служилий боярин Великого Князівства Литовського, став першим історично відомим представником роду. Лицарське звання і шляхетський герб рід отримав у 1447 році за Віленським привілеєм короля Казиміра Ягеллончика – щоправда, тоді цей рід називався “Оліферовичі”, а його гілка, відома як “Богомольці”, утворилася трохи пізніше, близько 1500 року, коли Сенько Юшкович (Семен Юрійович) Оліферович збудував церкву Миколи Чудотворця у родинному селі Погостище на Вітєбщині. Це загалом типова для Русі ситуація, коли прізвизько додається до прізвища і згодом замінює його. 
• Онук Сенька, Григорій Іванович Богомолець, служив “крилатим гусаром”. Були серед Богомольців і єзуїти, найвідомішим з яких став Францішек Богомолець (1720-1784) – богослов, видатний діяч польського і білоруського Просвітництва, поет, лінгвіст, основоположник польсько-литовської істроричної біографістики, а також драматургії і професійного театру. А брат Францішка, Ян-Хризостом-Антоній (1724-1795), богослов, мораліст і філософ, був також астрономом і математиком. 

Францішек Богомолець

• Ще один брат Францішка, Пьотр Тадеуш Богомолець (1729-1789), був депутатом сейму і Головного Литовського Трибуналу, боровся проти московської експансії. Можна відзначити інших представників “вітєбської гілки” роду: Ромуальд Богомолець (1763-1840) був мером Вітєбська і губернським маршалком.
• Мечислав-ТроянБогомолець (1843 – після 1901) був лікарем, керував товариством допомоги дітям і старостою римо-католицького приходу в Костромі. 

Анжей Богомолець (фото з національного цифрового архіву Польщі)

• Анджей Богомолець (1900—1988) служив в уланському полку польської армії, воював проти Червоної Армії, взяв участь у битві під Варшавою. Також він був мореплавцем-яхтсменом і письменником – у 1933-1934 рр зі своїми товаришами перетнув Анлантику на вітрильній яхті, про що потім написав книгу. Під час ІІ Світової війни Анжей воював проти німців у Франції, Північній Африці, на Близькому Сході і став кавалером ордену Почесного Легіону, а після війни емігрував до Канади. 
• Лев Костянтинович Богомолець (1910-2009) – художник, реставратор, мистецтвознавець – останній класик російського живопису. У віці 29 років він відкрив секрет пурпуркно-червоної фарби, якою користувався паоло Веронезе, видатний італійський художник XVI ст. Цікаво, що Лев Костянтинович сам проектував і будував яхти, і любив ходити під вітрилами.
• До “вітєбської гілки роду також належить і Ельжбєта-Малгожата Богомолець – відомий психоаналітик, доктор психіатрії, яка зазнала переслідувань за свою професійну діяльність у часи комуністичного правління в Польщі.

Чернігівська гілка роду Богомольців

Рід Богомольців з часом розгалужувався. “Чернігівська” гілка утворилася, очевидно, десь між серединою XVI ст. і серединою — другою половиною XVII ст.

Євстафій (Остап) Петрович Богомолець (бл.1750/1755 — 1805/1806), був бургомістром Козельця. Його онук, Михайло Федорович Богомолець (1811—1898) – титулярний радник, заседатель Ніжинського повітового суду, діти якого (Анна, Єлизавета і  Олекандр) зазнали переслідувань за “політичну неблагонадійність”.  

Олександр Михайлович Богомолець (1850—1935), син титулярного радника Михайла Федоровича, і став засновником медичної династії Богомольців. У 1874 році він з відзнакою закінчив медичний факультет Київського університету, а в 1875 році взяв шлюб із Софією Миколаївною Присецькою (1856-1892) – українською аристократкою, курсисткою медичних курсів при шпиталі св. Миколая, і революціонеркою-народницею. Її доля склалася трагічно – тюрма, десять років каторги у Забайкаллі, сухоти (туберкульоз) – і смерть на засланні у віці 35 років, коли її сину, майбутньому академіку О.О.Богомольцю, було лише 10 років.

Олександр Михайлович теж відбув заслання, а потім його було “уражено в правах” – він отримав заборону на проживання в українських губерніях, тож був змушений жити під гласним, або негласним наглядом на теренах сучасної Білорусі, Казахстану, Грузії,Молдови, а також у Твері та Нижньому Новгороді. 

Олександр Михайлович Богомолець із сином Олександром (бл. 1890-1891)

По тих усіх поневіряннях батько з сином нарешті повертаються в Україну. Олександру Михайловичу дозволили служити земським лікарем в деяких повітах Чернігівської губернії, а негласний нагляд зняли лише в 1902 році. Він багато подорожував і продовжував займатися лікарськоє практикою до самої своєї смерті у 1935 році.

В Олександра Михайловича був рідний брат, Михайло, акцизний чиновник і дійсний статський радник, який проживав у Кишиневі. У 1895-1899 Олександр зі своїм сином жив у брата, діти якого – теж дуже цікаві люди, які залишили свій слід в історії України ХХ ст.

• Вадим Михайлович Богомолець (1878-1936), двоюрідний брат і найкращий друг молодості академіка О.О.Богомольця – генерал-хорунжий Української держави, військово-морський юрист і військовий атташе УНР в Румунії, автор першого українського закону про флот. Помер і еміцграції, в Парижі. Невідомо, чи підтримували брати якийсь зв’язок після 1917 року.
• Наталя Михайлівна Богомолець-Лазурська (1880-1958) – українська актриса, історик українського театру, яка грала на сцені разом із Марією Заньковецькою і була її найкращою подругою.  

Звідки беруться академіки

Батько майбутнього академіка мав неабиякий вплив на формування особистості і подільший життєвий свого сина, особливо через знання іноземних мов, неспокійний бунтарський дух народовольця-революціонера, мандрівну вдачу і самовіддане лікарське служіння.

Безумовно, хвороба і рання смерть матері, як і її безкомпромісний дух революціонерки, теж мали вагоме значення. Олександр народився у Лук’янівській тюрмі, де в той час перебувала його мати, Софія Миколаївна під слідством через свою революційну діяльність. Разом із батьком Олександр іще встиг побачити матір на засланні під Іркутськом, вперше за 10 років – але і батько, і син повернулися з Сибіру, заражені туберкульозом. Безсумнівно, це був важкий травматичний досвід, який давався взнаки все життя.

Важливу роль зіграло і загальне сімейне підґрунтя – адже родина була аристократичною, рід – давній і розгалужений, якісне спілкування з родичами, принаймні у молоді роки – постійне, тож майбутній академік отримав відповідне виховання і моральні цінності саме в родині. Любов до читання і початкову освіту Сашко отримав саму удома, коли жив із батьком у Ніжині.

“Небезпечний напрям думок” – саме з таким формулюванням майбутнього академіка відрахували з гімназії у Кишиневі. Батькові вдалося влаштувати сина до 1-ї Київської гімназії, яку Сашко закінчив із золотою медаллю. 

Далі був юридичний, а потім – медичний факультет Київського університету, і знову репутація “неблагонадійного” через участь у русі за права студентів, переведення не междичний факультут університету в Одес – і п’ять наукових робіт, опублікованих за роки навчання. У 1907 році, у віці 27 років, він став наймолодшим в Російській Імперії доктором медицини. 

Плоди родинного дерева Олександра Богомольця

Невдовзі після захисту Олександр Олександрович одружився з Ольгою Георгіївною Тихоцькою (1891—1956) гербу «Наленч», жінки благородного походження. Цікаво, що старша сестра Ольги, Софія, була одружена з тим самим Вадимом Богомольцем, двоюрідним братом Олександра. Ольга і Олександр знали один одного з юності. Ольга стала дітячим лікарем-невропатологом.

• В 1911 р. у пари народився син Олег (1911-1991) – український патофізіолог, член-кореспондент Академії Наук, заслужений діяч науки України. Олег Олександрович Богомолець був одружений із Зоєю В’ячеславівною Богомолець (Снєжковою) (1912-2000) – донькою відомого в Одесі хірурга-отоларинголога В’ячеслава Снєжкова.
• Старша донька Олега Олександровича та Зої В’ячеславівни, Катерина Олегівна Богомолець (1939-2013) – професор кафедри патологічної анатомії Національного медичного університету ім. Богомольця. Працювала анестезіологом в Інституті туберкульозу і грудної хірургії під керівництвом академіка Миколи Амосова.  
• Молодша донька, Олександра Олегівна Богомолець (нар. 1958) – дитячий реаніматолог вищої категорії, лікар обох Майданів, громадська діячка, з початку війни Росії проти України — військовий лікар-волонтер.
• Ольга Вадимівна Богомолець (нар. 1966), з якою ми працюємо над нашими програмами – донька Катерини Олегівни. Її було названо Ольгою на часть прабабці, Ольги Георгіївни, дружини академіка Богомольця.

*****

У наших подальших публікаціях ми детально розповімо, про що ми говоритимемо з пані Ольгою. Але перш ніж знайомитися з наступними матеріалами, дуже радимо прочитати цей – бо так буде зрозуміліше, з яким неординарним феноменом української історії і сучасності ми маємо справу, коли звертаємося до родового дерева Богомольців.

.