Свято вишиванки

Уже майже десять років Білогородка відзначає День вишиванки — не як просто святковий день, а як глибокий акт повернення до власного коріння. Щороку свято збирає повні зали, адже для мешканців громади вишиванка — це не просто одяг, а символ гідності, культури й незламності. «Ми починали одними з перших у районі, бо розуміли, наскільки важливо повертати людям українську ідентичність»», зазначають організатори заходу. Цього дня сцена наповнена виступами, танцями, українськими піснями та живим духом патріотизму. Особливе місце займає дитячий блок, де юні українці діляться своїм ставленням до свята. «Мені подобається вишиванка, у мене є блакитна, червона… Ношу її не лише раз на рік. Я — українка, можу вдягати її в будь-який час», каже одна з учасниць. «Українська вишиванка — це дуже красиво. Коли хтось у вишиванці, видно: це людина з України, стильна, розумна, хороша», ділиться враженнями інша учасниця.

Це не просто виступи. Це вірші про війну, поезія про Батьківщину, спогади й біль. «Моя збірка “Чорні тіні”- це голос захисника. У ній звучать біль, надія, правда і вишивана любов до України», розповідає ветеран Руслан Рівня. Цьогоріч свято набуває особливого значення. «Так уже сталося, що багато українців змінили вишиванку на військову форму. Але саме завдяки таким святам ми тримаємось», говорить один із військових, запрошених на захід. І навіть Крим звучить у цьому дні, бо Крим — це Україна. «Крим для мене як дім. А вишиванка: як його оберіг», зворушливо каже учасниця з півострова. 🎙️ Це голос нації. Голос любові й свободи!

Для перегляду відео натисніть на зобнраження