Що сталося
Прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо в відеозверненні у Facebook висловився на підтримку пропозиції прем'єра Бельгії надати Європейському Союзу мандат для ведення переговорів щодо врегулювання війни Росії проти України. Ініціативу бельгійського уряду вперше публічно висловили 14 березня 2026 року, а раніше участь Європи у посередництві підтримував і глава МЗС Польщі Сікорський.
"Якби ЄС просив мандат на мирні переговори, я б голосував обома руками"
— Роберт Фіцо, прем'єр-міністр Словаччини
Фіцо також висловив критику тих, хто, на його думку, вигідно тримає конфлікт у стані затяжної війни. Він назвав нинішні бої "безглуздим взаємним вбивством слов'ян" і закликав до пошуку результату через переговори.
"Такі голоси здорового глузду потрібно лише вітати"
— Роберт Фіцо, прем'єр-міністр Словаччини
Чому це важливо для України
Пропозиція надати мандат ЄС означає, що переговорну ініціативу може координувати не окрема держава, а структура з важелями політичного та економічного впливу. Це має і позитивні сторони (координація, спільна позиція країн-членів), і ризики — насамперед, якщо процес відбуватиметься без повноцінної участі України.
Фіцо прямо попередив про небезпеку повторення сценарію, який називають "новою Мюнхенською угодою": будь-які домовленості мають укладатися лише за участю і згодою України. Саме ця умова конвертує заяву Фіцо зі схоластичного дипломатичного жесту у реальний інтерес безпеки для Києва.
Реакція та ризики
Аналітики вказують на кілька ключових пунктів: по-перше, мандат ЄС може забезпечити більш однорідну позицію європейців у переговорах; по-друге, якщо переговори почнуть відбуватися без прямої участі України або під тиском, це поставить під загрозу її територіальну цілісність і міжнародні гарантії.
Соціальний доказ: инициативу вже обговорювали кілька європейських політиків, а позиція Фіцо додає ваги дискусії, оскільки підкреслює, що питання перестало бути питанням лише окремих столиць.
Що далі
Ключове питання — не чи вести переговори, а хто і на яких умовах їх веде. Для України важливо наполягати на трьох принципах: участь у всіх домовленостях, гарантії безпеки та незворотність територіальної цілісності. Якщо ці умови будуть закріплені у мандаті або в попередніх парламентських рішеннях країн ЄС, мандат може стати інструментом, який захищає інтереси Києва. Якщо ні — існує ризик дипломатичного тиску, який використають для примусу до неприйнятних компромісів.
Тепер хід за партнерами: декларації про мандат мають перетворитися на чіткі юридичні механізми, які враховують інтереси України — інакше голоси, якими апелюють до "здорового глузду", можуть виявитися не більше ніж промовистою риторикою.
