Криза - це не так вже й погано. Через кризу щось вирішується. Щось таке, що без кризи вирішити неможливо. Але з огляду на те, наскільки критичним є поточний історичний момент для українського народу і держави, ця криза - дуже небезпечна.
Чи існує небезпека деморалізації суспільства?
Звісно, дуже прикро, коли підрозділи потребують дронів, автівок, різного спорядження, військові самі собі купують купу всього необхідного, і при цьому призупиняються важливі збори через брак грошей - і в той самий час “особи, наближені до першої особи” відверто мародерять у немислимих масштабах.
Але, мабуть, неправі ті, хто вбачає у поточній кризі небезпеку для морально-психологічної стійкості суспільства і армії. Хіба ми не знали, що то за люди? Хіба на обличчях тих пройдисвітів не написано, хто вони? Не треба ж бути фізіогномістом, аналізувати мікровирази. Бо там не мікро, там макро. І в глибині душі навіть ті, хто радів своєму вибору у 2019, мабуть, уже давно зрозуміли, що до чого.
Українське суспільство і військо продовжує чинити опір не тому, що “вірить верхам”, а тому що в нас просто немає іншого виходу. Ми ж бачимо, що відбувається на окупованих територіях:
-
які страшні злочини скоюють загарбники;
-
як систематично і докорінно винищується все українське, як переналаштовується шкільні програми, як зникають “неблагонадійні”;
-
як “гребуть” до окупаційної армії чоловіків на окупованих територіях і кидають їх на самовбичі штурми (віже 16% моск. військовополонених - громадяни України), адже це ж е звикла і зрозуміла московська модель ведення війни - йти вперед по трупах солдат, набраних на щойно “звільнених”, тобто насправді окупованих, територіях;
-
як потроху настає гуманітарна катастрофа, адже окупаційна влада не збирається серйозно займатися розвитком “нових територій”.
Ми знаємо, що таке московський “новий порядок” - аналог німецько-фашистського Neuordnung. Це чекатиме всіх, хто залишиться “під москвою”. А хвиля вимушених переселенців та евакуйованих з територій, до яких наближається ворог, стає все більшою.
Ми знаємо, що на нас чекає. Опір українського суспільства, а головним чином, притомної його частини, живиться усвідомленням екзистенційної загрози. А зовсім не лояльністю до керівництва держави. Тому серйозного деморалізуючого ефекту чергове крадівництво, навіть таке масштабне, очевидно, не матиме.
Небезпека призупинення допомоги
Також ми знаємо, що без зовнішньої допомоги ми не зможемо встояти. А “велике крадівництво”, очевидно, дискредитує Україну в очах наших партнерів. Світовий право-лівацький і проросійський політичний маргінес уже волає: “Україні не варто допомагати, бо там крадуть гроші наших платників податків!”
Але умовний “колективний Захід”, скоріше за все, і так добре знає, хто і скільки вкрав, і де поділися гроші. Західні розвідки роблять багато військово-стратегічних помилок і часто готують помилкові політичні рішення, але грошву відстежують чітко. Інфраструктура відстеження та боротьби з незаконним обігом грошей насправді працює.
Антикорупційні інституції України було створено не те щоби “за сприяння” Заходу, а, скоріше, під його прямим тиском. Та й узагалі, Дядько Сем дуже не любить, коли крадуть його долари. Як справжній ковбой, він може довго запрягати, але швидко їхати. Тому незламним і потужним “українським” крадівникам, так чи інакше, буде непереливки - хоча вони цього, можливо, поки що не усвідомлюють, адже так добре у них усе складалося.
Росія, яка зламала і подолала Україну, і вийшла на кордони ЄС, нікому не потрібна. Політичні лідери Заходу загалом непогано, хоча, можливо, і не до кінця, усвідомлюють всі загрози такого сценарію розвитку подій. Тому військової допомоги Україну не позбавлять.
Чого очікувати
Безумовно, буде збільшуватися тиск на політичне керівництво України. Наші західні партнери вимагатимуть кадрових змін, а можливо, за лаштунками - серйозно шантажувати, і таки дотиснуть тих, на кого тиснутимуть. Не будемо називати прізвища, адже всі знають, кого дотискатимуть і яких рішень вимагатимуть.
Уряду монобільшості, очевидно, кінець. Зараз Україні терміново потрібен уряд національного порятунку. Не плутати з “урядом національної єдності”. Єдності не буде, бо неясно, хто з ким буде єднатися. Та й годі, доєдналися вже.
Цілком можливо, до кінця поточного тижня багато що проясниться.
