Що сталося
Офіс Генерального прокурора передав до суду обвинувальний акт проти Віктора Медведчука у справі щодо приватизації української ділянки магістрального нафтопродуктопроводу «Самара – Західний напрямок», повідомила пресслужба ОГП. У супровідних матеріалах до повідомлення використано фотографію, зроблену СБУ після затримання політика у 2022 році.
«Офіс Генерального прокурора передав до суду обвинувальний акт щодо привласнення частини магістрального нафтопродуктопроводу «Самара – Західний напрямок»»
— Пресслужба Офісу Генерального прокурора
Що інкримінують
За версією слідства, у 2015–2018 роках Медведчук створив і очолив організовану групу, яка фактично привласнила частину державного транспортного ресурсу. Йому інкримінують кілька статей Кримінального кодексу: ст. 365‑2 (зловживання повноваженнями), ч. 2 ст. 384 (введення в оману суду або іншого уповноваженого органу), ч. 5 ст. 191 (заволодіння чужим майном) та ч. 3 ст. 209 (легалізація майна). Слідство оцінює вартість об’єкта на момент приватизації у приблизно 1,4 млрд грн, а суму легалізованих доходів — понад 29,9 млн евро.
Коротка хронологія та практичний механізм
- Після розпаду СРСР трубопровід формально залишився у власності РФ; з 2005 року Україна домагалася права на нього через суди.
- У 2014–2015 роках апеляційні інстанції підтвердили право України, але через рішення Рівненського господарського суду оформлення продажу відбулося на користь швейцарської компанії, яку слідство вважає пов’язаною з учасниками схеми.
- У 2017–2019 роках через цю ділянку транспортували з РФ до України до 200 000 тонн дизельного пального на місяць — близько 40% від тогорічного імпорту; джерелом виступала Роснєфть, постачальником — компанія Proton Energy (Нісан Мойсеєв), покупцем в Україні — група, пов’язана з мережею АЗС Glusco.
- Остаточно ділянка повернулася у державну власність у 2024 році після рішення Верховного Суду.
Контекст і значення для безпеки та економіки
Ця справа поєднує комерційну корупцію з питанням енергетичної безпеки. Коли через українську інфраструктуру йшли великі обсяги російського пального, це мало не лише економічні, а й геополітичні наслідки: частина ресурсів фактично обслуговувала інтереси контрагентів з країни-агресора. Аналітики та юридичне середовище звертають увагу, що відновлення контролю над критичною інфраструктурою і притягнення до відповідальності тих, хто її привласнював, — це також запобіжник для повторення подібних схем у майбутньому.
Інші епізоди у справі Медведчука
Окрім привласнення трубопроводу, Медведчук з 2021 року підозрюється у державній зраді та сприянні діяльності терористичної організації, у схемах постачання вугілля з тимчасово окупованих територій, які, за версією слідства, профінансували проросійські формування на суму понад 200 млн грн. У 2025 році йому та 12 поплічникам повідомили підозру у створенні групи «Інша Україна», що виправдовує агресію РФ. У 2023 році парламент позбавив його мандата, а пізніше — статусу адвоката; нині він проживає у Росії після обміну.
Що далі
Передача обвинувального акта в суд — лише початок відкритої фази процесу. Важливі не лише персональні наслідки для обвинувачених, а й практичні ефекти: чи буде стягнуто збитки, чи підсилить це механізми захисту державної власності на критичну інфраструктуру. Юристи наголошують, що для остаточних висновків ключовими будуть судові рішення й доказова база, представлена прокуратурою.
Ставка тут ширша за одну кримінальну справу: у великій грі навколо енергетичних активів і ринків постає питання, наскільки ефективно держава може захищати свої ресурси в умовах гібридного тиску. Чи перетвориться обвинувальний акт на вирок і відшкодування — тепер залежить від суду та прозорості процесу.
