Автор: Оксана Мельничук, спеціальний кореспондент у Франції
Вступ. Коли солідарність стає зброєю
У світі, де політичні заяви часто звучать гучніше за справжні вчинки, французьке суспільство залишається одним з тих рідкісних європейських голосів, які не просто коментують війну — а діють. Французькі журналісти гинуть під час репортажів на передовій. Французькі донори збирають мільйони євро. Французькі добровольці приїжджають у найгарячіші точки фронту.
І серед них — Ксав'єр Тітельман, авіаексперт, інфлюенсер і волонтер, чий голос став одним із найпомітніших у суспільній дискусії про підтримку України.
Поруч — Оксана Мельничук, українська журналістка й комунікаторка, яка роками розповідає Франції правду про війну. Їхня зустріч у Парижі перетворилася на розмову про перемогу, втрати, відповідальність Європи та те, чому французька допомога стала "крилами української стійкості".
I. Коли проєкти народжуються з відчаю: як французи придумали спосіб "закрити небо"
Ще у 2022 році в українців було одне прохання до світу: закрийте нам небо. Військово це не сталося. Але народилася інша відповідь — громадянська.
Оксана згадує:
"З початку війни всі молили Бога закрити небо. І поруч з військовими рішеннями з'явилися люди, які не могли просто сидіти. Так і народився один прекрасний проєкт, про який майже не розказували — проєкт Ксав'єра та його колег"
Проєкт підтримали майже всі регіони Франції. У черзі — Польща, якій залишилося лише дати формальну згоду на розширення ініціативи на свою територію.
II. Українці за кордоном — це не емігранти. Це посли війни
Оксана нагадує важливу думку:
"Коли українці виїжджають за кордон, здається, що це погано. Але це — наші месники, наші голоси. Це люди як Ксав'єр, які роблять все, щоб Україна перемогла"
У Франції сотні тисяч українців стали мостом між двома країнами — і саме завдяки ним сотні волонтерських структур, колективів, благодійних платформ працюють без вихідних.
III. Головне питання до французьких політиків: що означає "перемога"?
Ксав'єр говорить про те, що в Парижі уникають прямої відповіді:
"Сьогодні треба нарешті визначити, що значить "перемогти". Це величезна проблема"
І одразу пояснює:
1. Військовий реалізм
"Мілітарно вже не виглядає реалістичним, що Україна зможе звільнити всі території виключно силою зброї"
2. Але стратегічно — Україна вже перемогла
"Росія хотіла змінити український уряд. Вона цього не змогла. Вони втратили десятки тисяч одиниць техніки та понад мільйон людей. Це — величезна перемога. Просто не повна"
3. Європа відсутня
"Проблема сьогодні в тому, що Європа політично невидима. Так, вона дає економічну та військову допомогу, але робить це повільно. Ми втратили унікальний шанс у 2022 році. Якби тоді зробили все необхідне — сьогодні була б мирна угода. Ми могли врятувати сотні тисяч людей"
IV. Віра українців у майбутнє сильніша за французьку
Ксав'єр каже, що за роки війни відвідав Україну 16 разів:
"Мені здається, що українці вірять у своє майбутнє більше, ніж французи — у своє. Вони готові будувати. І це інвестиція, яка окупиться — як у Польщі 30 років тому"
Порівняння дуже точне: Польща у 1990-х була біднішою та менш індустріальною за сучасну Україну. І зараз саме Київ може пройти той самий шлях.
V. Медіа, пропаганда і велика французька підтримка
Оксана запитала Ксав'єра прямо: "Яку роль грають французькі медіа у цій війні?"
1. Сприйняття змінилося
"Раніше думали, що французькі журналісти занадто критикують Зеленського. Але підтримка тільки зросла"
2. Російська пропаганда втрачає вплив
"Так, медіа дають слово різним позиціям. Але пропаганда не працює. Лише 30–40% людей піддаються. І ця цифра падає — навіть у традиційно проросійській крайній правиці"
3. Французи щороку жертвують більше
"Моя спільнота зібрала понад мільйон євро за рік. І цього року ми поб'ємо рекорд"
VI. Чому французи йдуть воювати в Україну?
Оксана: "Розкажи про тих французів, які загинули. Про тих, хто продовжує приїжджати. Хто вони?"
Ксав'єр:
1. Це ідеалісти
"Вони бачать, що атакують дім — Європу. І захищають Україну так само, як захистили б Францію"
2. Це рятівники
"Є такі, як снайпер Франк. У нього понад 60 ліквідованих росіян. Але він приїхав не "вбивати", він приїхав захищати дітей"
3. Це пожежники, не політики
"Вони не говорять про демократію чи цінності. Вони кажуть: ми приїхали гасити пожежу"
4. Це люди, які платять найвищу ціну
"Понад тридцять французів загинули. Друзі. Люди, чиї імена більше ніколи не прозвучать у телевізорі"
VII. Французи на фронті: хто вони насправді?
Протилежність російській пропаганді вражає:
"Я був в Азові минулого тижня — і там був анархіст, марокканець, колишній легіонер. Це не те, що розповідає російська пропаганда. Це спільнота людей з різних культур, які прийшли боротися за одне"
А спільнота Ксав'єра дає їм те, що подекуди рятує життя: тепловізори, автівки, нічну оптику.
VIII. Слова Оксани. Коли підтримка стає крилами
У фіналі зустрічі Оксана сказала слова, які могли б стати слоганом українсько-французької дружби:
"Вашу солідарність ми називаємо крилами нашої стійкості та стрілами нашого опору. Сьогодні ми зустрілися ще з однією такою стрілою — нашим великим другом України, Ксав'єром"
IX. Маленькі символи великої війни
Ксав'єр показує свою колекцію військових патчів:
"Тому що Наполеон спалив Москву. Історично це не зовсім точно, але символ є символом. Серед наших нашивок — патч Burn Moscow Again. А це — патч франкомовних бійців: Наполеон, у якого французькі й українські кольори з'єднані"
У цій дрібниці — вся суть війни: символи мають значення. Іноді маленький шмат тканини говорить більше, ніж промова президента.
Висновок. Франція і Україна стоять поруч
Українці часто недооцінюють, як сильно Франція підтримує Київ. А французи часом недооцінюють, як багато важить їхня солідарність.
І ця розмова між Ксав'єром та Оксаною — ще один доказ: світ тримається на людях, а не на урядах. На волонтерах, а не на протоколах. На тих, хто вірить у свободу так само сильно, як українці вірять у завтрашній день.
