Коротко
Міністерство закордонних справ повідомило 26 березня, що 25 березня Україна припинила дію 116 міжнародних договорів, укладених із Росією, Білоруссю та у межах пострадянської Співдружності. За даними відомства, держава припинила дію 25 угод, денонсувала 3 та вийшла з участі у 88 документах — загалом 116 договорів.
"Це моя принципова позиція як міністра – позбуватися всього, що може послаблювати Україну, відрізати все, що колись поєднувало нас із державою-агресором, будувати серйозну, стратегічну та довгострокову лінію оборони вільного світу на східному кордоні України, а краще – ще далі за ним"
— Андрій Сибіга, міністр закордонних справ
Які документи потрапили до списку
З-поміж 116 договорів МЗС називає: один тристоронній документ (Київ–Мінськ–Москва), 5 угод із Росією, 23 — із Білоруссю та 87 — у межах СНД. Частина актів стосувалася безпекової кооперації (зокрема згадуються положення, пов’язані з об’єднаними системами протиповітряної оборони), інші — адміністративно-правових режимів співпраці.
Чому це важливо
Це не лише символічний розрив: приведення договірно-правової бази у відповідність з воєнною реальністю має практичний ефект. Документи, які формально встановлювали канали співпраці з державою-агресором, можуть створювати юридичні можливості для впливу або використовуватись на шкоду національним інтересам. Усунути такі ризики — значить зменшити вразливі місця в системі безпеки та підготувати правове поле для інтеграції з європейськими стандартами.
Контекст і наступні кроки
Цей крок МЗС логічно поєднується з указами президента від 25 лютого про вихід із низки договорів (у тому числі про певні системи ППО та інші військово-адміністративні механізми). У парламенті також зареєстровано кілька ініціатив — зокрема 14 законопроєктів, що передбачають припинення дії ще 74 міжнародних договорів.
Водночас юридичне розривання звʼязків — складний і поступовий процес. Як указав МЗС, це потребує послідовного опрацювання: технічного розв'язання питань власності, процедурних аспектів, а також координації з міжнародними партнерами, щоб не створити нових ризиків для громадян і для держави.
Що означає це для читача
Для кожного громадянина наслідки здебільшого непрямі, але фундаментальні: менше правових лазівок для агресора, чіткіша відповідність міжнародних зобов'язань сучасним загрозам і крок до гармонізації з євроатлантичними стандартами. Це — частина системної роботи, яка покликана посилити захист держави, навіть якщо в медіаполі вона виглядає як «юридична рутина».
Висновок
Рішення МЗС — не самодостатній рецепт безпеки, а важливий елемент довгострокової стратегії: позбавлення від ризикових правових зв'язків, синхронізація з європейською архітектурою безпеки та підготовка інституцій до нових викликів. Тепер ключове — забезпечити послідовну юридичну реалізацію та міжнародну координацію, щоб декларації перетворилися на реальні механізми захисту держави.
