Велика картина
Financial Times описує нестандартну практику в південнокитайських виробничих хабах: постачальники дрон-компонентів планують візити так, щоб українські та російські покупці ніколи не перетиналися в одному цеху або конференц-залі. Для України це важливо не як курйоз, а як індикатор залежності і вразливості ланцюга постачань.
"Наші постачальники докладають зусиль, щоб впоратися з українськими та російськими клієнтами. Вони намагаються зробити так, щоб ми не були на одному заводі одночасно"
— Олександр Яковенко, засновник TAF Industries
Що саме відбувається
За тисячі миль від фронту українські та російські закупівельні мережі стикаються в промислових парках Гуандуна та Шеньчжена. Маленькі компанії, що роблять процесори, камери та двигуни, координують графіки візитів і навіть використовують бічні входи, щоб сторони не зустрілися особисто. Саме ці компоненти визначають дальність польоту та чіткість зображення, а китайські аналоги часто коштують приблизно на третину менше західних.
"Ми можемо побачити новий відеопередавач на російських безпілотниках і одразу зрозуміємо, яка компанія в Китаї його виробила... Вони кажуть: 'Добре, ми можемо продати це і вам'"
— Олексій Бабенко, Vyriy Drone
Чому це має значення для України
Безпілотники — ключовий елемент сучасного бою: на їхню частку за деякими даними припадає близько три чверті втрат на фронті. Водночас українська промисловість, за словами Яковенка, залишається залежною від Китаю приблизно на 85% у простих FPV-дронах. Це означає, що технологічний прогрес і доступ до критичних компонентів одночасно прискорюють обидві сторони конфлікту.
Додатково, джерела в західній розвідці повідомляють, що китайський уряд формально декларує нейтралітет, але дозволяє комерційним гравцям здійснювати операції, які послаблюють ефективність західних санкцій: росіяни іноді купують цілі виробничі лінії для перенесення до РФ.
Як реагує Україна і що треба робити
Офіційна відповідь — локалізація та диверсифікація постачань. Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров 20 січня повідомив про плани отримати аналог Mavic від китайської компанії DJI, але це — точкова дія, а не системна перебудова ланцюга.
Що потрібно прискорити: інвестиції у власні виробничі потужності, програми імпортозаміщення ключових компонентів, координація з партнерами щодо альтернативних постачальників і дипломатичний тиск на низку практик, які дозволяють підривати експортні обмеження. Експертне середовище наголошує: технічна автономія — це не лише виробництво корпусів, а передусім незалежність від критичних електронних компонентів.
Висновок
Китай у цьому випадку виступає не просто як ринок — він став вузлом, де перетинаються інтереси конкурентів. Це підсилює необхідність для України перетворити короткострокові закупівельні рішення на довгострокову промислову стратегію. Чи вдасться перетворити цю залежність на перевагу — залежить не лише від заводів і інвестицій, а й від того, наскільки швидко та системно ми зможемо залучити партнерів і впровадити технологічну автономію.
