З 1984 по 2001 рік вийшло 10 сезонів італійського кримінального серіалу La Piovra, тобто “Спрут”. Це найбільш відомий у світі італійський телесеріал. Творчій групі проекту на чолі з відомим письменником, сценаристом, продюсером і режисером Даміано Даміані (Damiano Damiani, 1922-2-13) вдалося чи не вперше в історії розповісти глядачеві про масштаб проникнення мафії у тканину сучасного суспільства. І реально налякати аудиторію демонстрацією того, наскільки насправді беззахисним є це суспільство перед щупальцями корупційного монстра.
Корупція
Ми в Україні добре розуміємо, наскільки масштабною є проблема корупції – ще з перших років по відновленню незалежності України, коли до “корита” дісталися перші систмені корупціонери на кшталт тодішнього прем’єра Павла Лазаренка. На той момент вони лише вчилися красти, а за останні 30 років значно подвищили свій “професійний” рівень і серйозно масштабували схеми.
Ми часто сприймаємо українську корупцію як хворобу, особливо у світлі справедливої критики на адресу України від наших закордонних партнерів. Але це не хвороба. Це симптом. Лікувати симптоматику – хибний шлях. Даміано Даміані і його команді вдалося про це переконливо розповісти у “Спруті”. Треба лікувати хворе суспільство.
Тригери збурення суспільства і спізнілий соціальний вибух
Українці, на жаль, терплячі. Ми схильні до того, щоби терпіти довго, занадто довго. І навіть тоді, коли терпіти вже давно не можна, а треба вже давно було щось робити – ми ще терпимо. Але потім нас щось тригерить, і починається спізнілий суспільний вибух. А такий вибух несе у собі великі ризики і важкі наслідки. Згадайте Хмельниччину, Коліївщину, Гайдамаччину…
Новітня історія України теж сповнена подібних тригерів і спізнілих соціальних вибухів. Сфальшовані вибори 2004 року – тригер Помаранчевого майдану. Розправа беркутні над студентами – тригер Революції Гідності. І навіть у менш масштабних подіях – як от, наприклад, “картонкової” акції літа 2025 року проти тиску влади на антикорупційні органи – ми бачимо ту ж саму соціальну механіку: забагато терпіння – тригер – вибух.
- Чи не було очевидно, що за часів пізнього Кучми влада завела України у глухий кут і фактично почала здачу держави “донецькій мафії”? Треба було чекати, поки буде сфальшовано вибори?
- Хіба не ясно було, що за часів Януковича відбулося фактичне захоплення держави мафіозними кланами? Треба було чекати, поки зупинять євроінтеграційні процеси і поб’ють студентів?
- І вже в наші дні – хіба не зрозуміло, що держава критично корумпована, і що “велике крадівництво” нових ефективних, незламних і потужних менеджерів веде Україну до програшу у війні і до національної катастрофи? Що ще повинно статися, щоби ми зрозуміли, що таке не повинно толеруватися?
Новий тригер
Розкрадання коштів Енергоатому – новий тригер, який збурив суспільство. Адже йдеться навіть не про корупцію на найвищому рівні. Тут можна і треба бачити ознаки фактичного захоплення держави – і це в той момент, коли йде війна і вирішується питання про те, чи взагалі існуватиме Україна. Чи станеться вибух? Чи знову нам згодують байку про те, що “цар хороший, а бояри погані”, а ми ту байку з’їмо? І терпітимемо далі, до наступного тригеру? Якого? Що ще має статися?
За даними Громадської Антикорупційної Ради при Міністертві Оборони України, той же Міндіч намагався натиснути на тодішнього міністра оборони Рустема Умєрова, аби той підтримав придбання бронежилетів у компанії із сумнівною репутацією “Мілікон ЮА”. Звісно, це мародерство. А нам відомо, що треба робити з мародерами під час війни.
Що робити?
Потужно-незламні менеджери фактично захопили державу і ведуть її до поразки у війні. А ми не маємо права на поразку. Тому далі не можна толерувати таке “недружнє поглинання” української держави отим от злочинним спрутом. Суспільного вибуху не уникнути. Чим довшим буде терпіння, тим важчими будуть наслідки.
Нам потрібна вся правда. І відповідні важкі рішення, прийняті на найвищому рівні керівництва держави. Спрута має бути знищено.
Гуртуймося.
