Що сталося
За повідомленням LIGA.net, речник Сил оборони Півдня Владислав Волошин заявив про активізацію ворожої тактики — невеликі штурмові групи проникають у тил, розгортають російські прапори й роблять фото- або відеофіксацію, щоб створити ілюзію глибокого просування. Ця практика фіксується не тільки біля Гуляйполя, а по всій зоні відповідальності Сил оборони Півдня.
"Вони інфільтруються якнайглибше в наш тил, розгорнути свій прапор, щоб зробити фото- чи відеофіксацію, нібито російські війська зайшли далеко та взяли нові території під свій контроль"
— Владислав Волошин, речник Сил оборони Півдня
Навіщо росіянам ці «прапорні» фото
Мета — інформаційна, а не стале тактичне: такі кадри показують іноземним аналітикам, OSINT-спільноті та власному командуванню швидкий «результат». За словами Волошина, саме на підставі таких знімків вищі офіцери відчитують керівництво — і навіть доповідають про «взяття» населених пунктів, незважаючи на реальну ситуацію на землі.
Генеральний штаб України вже спростував окремі заяви про «захоплення» Гуляйполя; факти на місці свідчать про триваючі вуличні бої та присутність українських позицій, зокрема у західній частині міста.
Що це означає для фронту
Волошин пояснює, що такі групи зазвичай «довго не живуть»: ворог заходить, робить кадри з дрона, і протягом короткого часу втрачає ці сили в результаті дій українських підрозділів. Іншими словами, реального стратегічного прориву це не дає, але створює інформаційний фон, що може спотворити картину подій для зовнішнього спостерігача.
"Хоча ці російські штурмові групи довго не живуть – вони заходять нам в тил, їх фотографують з дрона, а потім практично одразу знищуються."
— Владислав Волошин, речник Сил оборони Півдня
Контекст для партнерів і аналітиків
Аналітики OSINT та західні оглядачі вже звертають увагу: візуальні підтвердження потребують перевірки контексту — часу зйомки, геолокації, наявності пальневих зіткнень. Для міжнародних партнерів такі «прапорні» світлини можуть створювати помилкове уявлення про динаміку боїв, якщо їх не звіряти з даними зі штабів та незалежних джерел.
Висновок
Ця тактика — приклад того, як інформаційна війна працює поруч із бойовими діями: замість реального контролю територій ворог інвестує в кадри, які мають змусити інших повірити в його «успіхи». Для українських захисників ключове — переводити увагу партнерів з картинок на перевірені дані та результати роботи на позиціях. Поки тривають бої вулицями Гуляйполя та Степногірська, саме факти, а не ефектні знімки, визначатимуть хід подій. Чи зможе міжнародна спільнота відфільтрувати пропаганду від реальності — питання, від якого залежить і стратегічна підтримка, і міжнародне сприйняття ходу кампанії.
