Лист, який змінив тон переговорів
Агентство Reuters оприлюднило зміст листа від президента США Дональда Трампа до прем'єр‑міністра Норвегії Йонаса Гар Стере. У повідомленні йдеться, що Трамп заявив: через відсутність Нобелівської премії миру він «більше не відчуває себе зобов'язаним думати виключно про мир», і повторив вимогу щодо передачі контролю над Гренландією.
"З огляду на те, що ваша країна вирішила не присуджувати мені Нобелівську премію миру... я більше не відчуваю себе зобов'язаним думати виключно про мир... тепер можу думати про те, що добре і правильно для Сполучених Штатів Америки"
— Дональд Трамп, президент США (лист, за даними Reuters)
Прем'єр Норвегії наголосив на незалежності Нобелівського комітету, звернувши увагу, що уряд Норвегії не контролює рішення щодо премії. Reuters також повідомило деталі про інші епізоди навколо теми: торік нібито Нобелівську премію миру отримала лідерка венесуельської опозиції Марія Коріна Мачадо, яка нещодавно зустрічалася з Трампом і вручила йому власну медаль — навіть попри заяву комітету, що премію не можна передавати чи ділити.
"Нобелівський комітет є незалежним; уряд Норвегії не має над ним контролю"
— Йонас Гар Стере, прем'єр‑міністр Норвегії (коментар щодо листа)
Наслідки для Європи та Арктики
Лист Трампа супроводжується практичними кроками: 17 січня 2026 року він оголосив про запровадження мит щодо європейських союзників у зв'язку з суперечкою щодо Гренландії. Це викликало різку реакцію — депутати Європарламенту пригрозили заблокувати процес затвердження торговельної угоди між ЄС і США, а 18 січня вісім європейських держав випустили спільну заяву, в якій стверджують, що тарифні погрози підривають трансатлантичні відносини.
Такі кроки мають дві важливі площини: по-перше, це питання суверенітету та безпеки в арктичному регіоні — Гренландія геостратегічно важлива через розташування й ресурси; по‑друге, це тест на готовність союзників зберегти економічну та політичну координацію перед обличчям односторонніх тисків.
Чому це важливо для України
Україна залежить від стабільності трансатлантичного фронту: військова підтримка, санкції проти агресора, постачання озброєнь і фінансова допомога — усе це працює краще, коли союзники координовані. Односторонні торгові кроки або емоційні імпульси в риторіці американської адміністрації ослаблюють європейську єдність і можуть відволікати від фокусування на питаннях безпеки, які критично важливі для нашої держави.
Дипломати та аналітики звертають увагу, що нинішній епізод — не тільки про Гренландію. Це і про те, наскільки швидко риторичні заяви можуть перетворитися на економічні інструменти тиску, які підривають довіру. Для України така нестабільність зменшує простір для маневру в питаннях постачання, фінансування та санкційної політики.
Висновок
Ця історія — лакмусовий папірець для трансатлантичної солідарності. Якщо торгові та геополітичні розбіжності загострюватимуться, партнери змушені будуть вибирати між короткостроковими інтересами й довгостроковою довірою. Відповідь ЄС та інших союзників покаже, чи готові вони перетворювати заяви у конкретні дії, що збережуть безпеку в Євроатлантиці — а це безпосередньо впливає і на безпеку України.
