Про що йдеться
За інформацією Bloomberg, президент Франції Емманюель Макрон не планує приєднуватися до так званої Ради миру, яку ініціює адміністрація Дональда Трампа. Проєкт статуту, з яким ознайомилося агентство, передбачає, що країни, які прагнуть отримати постійне місце, мають внести щонайменше $1 млрд. У документі також зазначено, що Трамп має стати першим головою ради й отримає повноваження вирішувати питання членства.
Що про це відомо детально
За повідомленням Bloomberg (18 січня 2026 року), Трамп вже запросив низку лідерів, серед яких згадують президента Аргентини Хав'єра Мілея та, як повідомляли джерела, Марка Карні. Неназвані співрозмовники додають, що статут може бути підписано на Давоському форумі, але ряд положень у «дрібному шрифті» викликав сумніви у запрошених.
Реакція міжнародних гравців
"Наразі ми вивчаємо всі деталі цієї пропозиції, зокрема сподіваємося на контакти з американською стороною для того, щоб з'ясувати всі нюанси"
— Дмитро Пєсков, речник Кремля
"У зверненні до Білорусі у контексті врегулювання ситуації у Газі пропонується стати засновником Ради миру, нової міжнародної організації"
— Руслан Воронков, речник МЗС Білорусі
За даними відомств, Лукашенко нібито сприйняв пропозицію «позитивно» та заявив про готовність брати участь у роботі ради, тоді як Париж вирішив не долучатися — насамперед через побоювання щодо виходу ініціативи за межі питання сектору Гази та можливого підриву принципів ООН, які Франція вважає непорушними.
Чому це важливо — з погляду України
Ця ініціатива має кілька ключових ризиків для міжнародного порядку та безпеки. По-перше, модель «платного членства» створює прецедент нерівного представництва у питаннях миру і безпеки — коли вплив визначається внесками, а не міжнародним мандатом. По-друге, якщо в раду будуть введені лідери, яких Захід вважає ревізіоністами або агресорами, це може створити інструмент легітимації тих акторів, які підривали норми безпеки. Для України такі зміни означають ризик розмивання єдиного міжнародного фронту проти агресії та ускладнення дипломатичних механізмів, на які спирається наша безпека.
Що далі
Рішення Макрона — сигнал для інших європейських столиць: розглядати ініціативи з огляду на їхній вплив на систему колективної безпеки та авторитет ООН. Тепер ключове питання — чи підуть за ним інші сильні гравці, чи Трамп зможе зібрати достатній пул прихильників, щоб надати Раді миру реальної ваги. Для України це не лише дипломатична ремарка, а питання консолідації партнерів і збереження міжнародних інструментів тиску та захисту.
Епізод із пропозицією, яка передбачає значні фінансові бар'єри та широкі повноваження засновника, ставить просте питання до західних партнерів: чи готові вони захищати правила, які роблять світ передбачуваним? Відповідь на нього визначатиме, якою стане глобальна арена для України у найближчі роки.
