У великій дипломатії важливі не гучні заяви, а домовленості
У дописі в Truth Social Дональд Трамп заявив, що не запроваджуватиме мита на європейських союзників, які мали набути чинності 1 лютого 2026 року. За його словами, причина — вироблена «основа для майбутньої угоди» щодо Гренландії та всієї Арктики, на підставі якої він вирішив відкласти тарифні заходи.
Трамп також стверджував, що провів продуктивну зустріч із Марком Рютте — прем'єром Нідерландів, і що на основі цієї дискусії було напрацьовано концепцію подальших переговорів. Цю інформацію президент подає як обґрунтування для паузи в тарифах; натомість НАТО та інші офіційні інституції на момент публікації не дали розгорнутих підтверджень деталей таких домовленостей.
«Це рішення, якщо його буде реалізовано, стане великим успіхом для Сполучених Штатів Америки та всіх країн НАТО. На підставі цього розуміння я не вводитиму мита, які мали набути чинності 1 лютого»
— Дональд Трамп, президент США (допис у Truth Social)
Позиція Європи і попередній тиск
«Тарифні погрози підривають трансатлантичні відносини»
— спільна заява восьми європейських держав (18 січня 2026)
Чому це має значення для України
Для України ключовий інтерес тут — не деталі арктичних домовленостей, а збереження єдності Альянсу. Розбрат щодо тарифів або ескалація торгового тиску послаблюють спроможність партнерів концентруватися на питаннях безпеки в Європі та постачанні допомоги. Тому рішення про паузу у митах — позитивний сигнал, але важливішим є, чи перетворяться ці слова в довгострокові, письмові домовленості та гарантії.
У своєму дописі Трамп також назвав осіб, які нібито відповідатимуть за перемовини: Джей Ді Венс, Марко Рубіо, спеціальний посланник Стів Віткофф та інші. Ці призначення подані як інформація від президента й потребують перевірки через офіційні канали.
Підсумок: пауза — не кінець питання
Пауза з митами знижує ризики негайного розколу в трансатлантичних відносинах, але не усуває джерел напруги. Для України важливі не самі заголовки, а послідовність дій: чи трансформуються домовленості про Гренландію й Арктику у стабільні механізми співпраці, які не підриватимуть єдність НАТО. Наступний крок — прозорі переговори й письмові гарантії, а не тільки публічні заяви.
