Тиша як операційний ресурс
У великій операції вирішальними часто бувають не гучні повідомлення, а вчасна стриманість. У інтерв'ю «Подробицям» командувач Десантно-штурмових військ генерал-майор Олег Апостол пояснив: саме інформаційна тиша дозволила ЗСУ просунутися на певних ділянках Запорізького напрямку без того, щоб ворог вчасно підвів резерви.
"Дотриматися тиші повністю. Включаючи на всіх етапах. І це на майбутнє просто стосується певних моментів, людей, що не треба висвітлювати, особливо десь наші успіхи"
— Олег Апостол, командувач ДШВ ЗСУ
Що зроблено і що підтверджено
За словами Апостола, Генеральний штаб спланував для підрозділів ДШВ конкретну смугу наступу, де противник не був сконцентрованим — і саме там українські сили змогли витіснити окупанта. Апостол також повідомив про підтвердження вбивства двох комбатів противника як частину цієї операції.
Є й офіційні маркери успіху: станом на 23 лютого 2026 року ЗСУ, за повідомленням командування, звільнили вісім населених пунктів та відновили контроль над близько 400 квадратними кілометрами території у Запорізькій області під час контрнаступу. 25 лютого ГУР повідомило про повернення контролю над позиціями під Степногірськом.
"Я не можу за весь напрямок Запоріжжя відповідати. Я тільки дію в певній смузі. А ви ж розумієте, що вони хочуть і на Оріхів, і саме Запоріжжя. Тут, де я працюю на цей час, не скажеш, що стабілізована, тому що, наприклад, зараз працюєш так, а через тиждень з'являться якісь резерви"
— Олег Апостол, в інтерв'ю «Подробицям»
Ризики та наступні кроки
Апостол прямо вказує на головну вразливість: як тільки реальний стан справ стане відомий російській верхівці, існує високий ризик оперативного підвезення резервів і зупинки просування. Тому поточна тактика — не демонструвати успіхи доти, доки не забезпечено стійкий оперативний результат.
Це ще раз нагадує: війна — це не лише героїзм, а й розвідка, логістика та інформаційна безпека. Аналітики й військові експерти звертають увагу, що перетворити тактичні успіхи на стійкий стратегічний виграш можна лише поєднавши полігонні дії з якісною розвідкою, надійною логістикою та підтримкою партнерів.
Питання для суспільства й командування: чи вистачить ресурсів і часу, щоб зберегти ініціативу в тій смузі, де зараз діють ДШВ, і перевести тимчасові просування у довготривалий контроль? Відповідь залежить від наступних рішень Генштабу та від безперервної підтримки — матеріальної, розвідувальної і політичної.
