У великій дипломатії важливі не гучні заяви, а тихі домовленості
Зняття Андрія Єрмака з посади голови Офісу президента дало можливість Володимиру Зеленському відновити безпосередні контакти з колишніми міністрами закордонних справ та провідними дипломатами. Про це в коментарях LIGA.net повідомили дипломати, представники розвідки та експерти — серед них Олександр Хара та Андрій Дещиця.
Хто повернувся в поле зору президента
За повідомленнями, останніми місяцями Зеленський особисто зустрічався з Дмитром Кулебою та Павлом Клімкіним. Зустрічі були не публічними: йшлося про стратегічні підходи до роботи на білоруському напрямку, взаємодію з Китаєм, Індією та іншими «незахідними» акторами.
"Зустріч була відвертою та конфіденційною й охоплювала, з‑поміж іншого, стратегічні ідеї та підходи щодо роботи України на білоруському напрямку, взаємодії Києва з Китаєм, Індією та незахідним світом."
— Павло Клімкін, ексміністр закордонних справ
Чому це сталося саме зараз
Експерти і співрозмовники в розвідці пояснюють: за часів керівництва Єрмака частина інформаційних потоків до президента була централізована, і «екси» фактично опинялися поза полем прямого впливу. Після його звільнення та кадрових змін в ОП канали комунікації розблокувалися.
"Буданов не є догматиком і не керується політичними перспективами президента Зеленського. Це, напевно, десятий пріоритет після національної безпеки."
— Олександр Хара, дипломат і експерт Центру оборонних стратегій
Коротка хроніка, яку варто пам’ятати
- 28 листопада 2025 року НАБУ і САП провели обшуки, пов’язані з Андрієм Єрмаком; того ж дня він був звільнений з посади голови ОП.
- Після відставки Єрмак поновив право на адвокатську діяльність і в березні 2026 року очолив комітет Національної асоціації адвокатів з питань захисту постраждалих від збройної агресії.
- На часі — трансформація архітектури управління в ОП: Зеленський розглядає не лише кандидатури, а й модель прийняття рішень.
Що це означає для безпеки та зовнішньої політики
Відновлення прямих контактів з досвідченими дипломатами дає президенту кілька переваг: розширення спектра поглядів, швидший доступ до аналітики, а також можливість відпрацювати альтернативні підходи до співпраці з країнами, щодо яких раніше панували сумніви або обмеження. Для читача це важливо, бо такі зміни можуть впливати на обрані напрямки підтримки, безпекову координацію та економічні зв’язки.
Що далі?
Експертне середовище і розвідка підтверджують: відкриті канали — це не автоматична перемога, але необхідна умова для гнучкої зовнішньої політики. Тепер рішення залежатимуть від того, чи вдасться перетворити консультації на системну архітектуру прийняття рішень в ОП і наскільки партнери України побачать у цьому стабільний сигнал.
Питання, яке лишається: чи перетворяться нові контакти у чітку зовнішню стратегію, що підкріплена інституційними змінами й конкретними кроками на міжнародній арені?
