Що сталося
413 полк Сил безпілотних систем «Рейд» підтвердив знищення рідкісної радянської 122‑мм гармати корпусної артилерії Д‑74. Подію зафіксували на фронті; військові не називали точного напрямку, але надали технічні та контекстні деталі у коментарі для LIGA.net.
«Звідси випливало, що у росіян гармат калібру 122 мм типу Д‑74 навіть на 1991 рік теоретично не мало б залишитися. А якщо щось і залишалося, то це могли бути лише необліковані запаси — у сенсі, що десь щось стояло без документації і формально ніде не проходило.»
— Представник 413 полку Сил безпілотних систем «Рейд» (в коментарі LIGA.net)
Коротка довідка
Д‑74 — радянська 122‑мм гармата 1950‑х років; у пострадянському просторі її застосування стало рідкістю, а за відкритими деклараціями Договору про обмеження звичайних збройних сил у Європі (ДОВСЄ) такі системи не фігурували у списках Росії. Водночас на відео було видно, що з гармати стріляли снарядами, схожими на північнокорейські копії типу Ф‑492.
Чому поява Д‑74 у РФ — це не дрібниця
У серпні — жовтні минулого року зовнішня розвідка й інформаційні повідомлення звертали увагу на широку участь КНДР у постачанні боєприпасів і техніки РФ. У випадку Д‑74 є дві ключові логічні версії:
- це були невраховані, «завалялися» запаси — але для озброєння хоча б однієї артилерійської бригади потрібні десятки одиниць;
- більш правдоподібна версія — поставка з КНДР, що пояснює присутність типових для Північної Кореї боєприпасів і поява техніки, котру Москва раніше не декларувала.
«Щоб озброїти хоча б одну артилерійську бригаду конкретним типом гармат, потрібно кілька десятків одиниць. Малоймовірно, що у росіян просто 'завалялися' кілька десятків Д‑74, які можна було б несподівано ввести в стрій. Саме тому логічно випливає друга версія — що ці Д‑74 були отримані від північнокорейської сторони.»
— Представник 413 полку Сил безпілотних систем «Рейд» (в коментарі LIGA.net)
Тактичні наслідки на фронті
Важливий не сам факт одиничного враження, а показова логіка розміщення й використання: і українські, і російські підрозділи останній рік переходять на розсіяні, глибоко заглиблені позиції для арту — часто під кожну установку копається практично окремий бункер. Це ускладнює виявлення й ураження, але одночасно робить процес переформатування бригади при втраті основних систем складнішим.
«Під кожну артсистему фактично може ритися ледь не окремий бункер. Саме завдяки таким заходам забезпечення артилерія й досі зберігає свою роль на полі бою, попри те що дрони об’єктивно домінують у повітрі.»
— Представник 413 полку Сил безпілотних систем «Рейд» (в коментарі LIGA.net)
Контекст: не одна поява
Цей інфопривід укладається в ширший сценарій: у вересні Сили безпілотних систем вразили чотири північнокорейські САУ «Коксан», а зовнішня розвідка повідомляла про значну частку північнокорейських боєприпасів у постачаннях, які отримує РФ. Разом це малює картину, в якій Москва нарощує імпортні канали для компенсації втрат і скорочення власного виробництва.
Висновок
Один знищений зразок — сигнал, а не поодинокий трофей. Поява Д‑74 у лавах РФ підкреслює залежність від альтернативних постачань і проблеми з логістикою та обліком техніки. Для України важливо не лише фіксувати такі випадки, а й системно працювати на розрив ланцюгів постачання, посилювати розвідку й удосконалювати удари по логістичних вузлах супротивника.
Питання для партнерів і санкційної політики: наскільки ефективними будуть чинні обмеження, якщо зброя і боєприпаси дедалі частіше надходять через непрямі канали? Відповідь на це має вирішальне значення для подальшого планування оборони.
