Прапороносець у Мілані — мікродипломатія й моральний капітал
Церемонія відкриття Зимових Олімпійських ігор Мілан‑Кортіна 2026 стала для української делегації не лише спортивним стартом, а й потужним знаком підтримки з трибун. Коментар батька і тренера скелетоніста та прапороносця Владислава Гераскевича дає змогу зрозуміти, чому такі дрібні жести мають значення не тільки для атлета, а й для країни загалом.
Публіка: щира підтримка, а не випадковість
За словами Михайла, батька та тренера, українську команду зустрічали по‑особливому: від вигуків «Слава Україні» до прохань про національні прапорці, які розібрали миттєво. Це не разова емоція — це сигнал, що частина європейської публіки усвідомлює символічний вимір нашої боротьби.
«Не передати словами те, як українську делегацію підтримували. Люди вигукували слова підтримки, просили дати їм щось з українською символікою — наші прапорці відразу розібрали. Коли ми йшли, не проходило 3–4 секунди, щоб хтось не вигукнув “Слава Україні”.»
— Михайло, батько і тренер Владислава Гераскевича
Прапор: відповідальність і жест тризуба
Нести прапор — це одночасно особиста гордість і публічна відповідальність. Владислав не лише ніс стяг: одним жестом він показав символ тризуба. Такий момент посилює зв'язок між спортсменом і нацією, перетворюючи парад на мікродіалог із глядачами.
«Владислав заслужив цю місію своєю стійкістю та наполегливою працею. Це більше, ніж спорт»
— Михайло, батько і тренер
Техніка, бюджети і реалії конкурентної боротьби
Водночас спортивна частина лишається суворою: Україна представлена на Іграх 46 спортсменами, і в таких дисциплінах, як скелетон, відриви вимірюються сотими долями секунди. Бюджетні обмеження і менший доступ до аеродинамічних лабораторій та передових матеріалів — реальність, яка впливає на шанси на п'єдестал. Попри це команда демонструє рівень, що дозволяє боротися за місця у топ‑10.
Що це означає для України
Підтримка на стадіоні — не просто емоція: це соціальний доказ того, що європейська аудиторія сприймає українську присутність як частину загальної безпекової та ціннісної палітри. Для спортсменів це моральний імпульс; для дипломатії — ще один невеликий, але важливий маркер солідарності.
«Коли ми закінчили прохід, я побачив команду ніби в трансі — енергетика підтримки була фантастичною та надзвичайно щирою.»
— Михайло, батько і тренер Владислава Гераскевича
Висновок
Символічні жести на Олімпіаді не замінять інвестицій у підготовку, але вони підсилюють статус України в публічному просторі та дають командам додатковий ресурс — віру й увагу. Тепер питання до керівників спорту й держави: як цю увагу перетворити на конкретну підтримку, яка дозволить боротися за медалі так само послідовно, як українці боронять свою землю?
Джерела: ексклюзивний коментар УНН; офіційне оголошення Міжнародного олімпійського комітету про прапороносців України.
