Що сталося
За інформацією Офісу Генерального прокурора (передає УНН), 35‑річна мешканка Києва поїхала у невідомому напрямку, залишивши свого 14‑річного сина в квартирі з літньою бабусею. Після серйозної травми ноги підліток не міг самостійно пересуватись і повністю залежав від догляду. Два тижні він перебував без їжі, води та засобів зв’язку — сусіди підгодовували його та бабусю, доки правоохоронці й служби не втрутилися. Хлопця вилучили й помістили до дитячого будинку сімейного типу.
"Ювенальні прокурори Оболонської окружної прокуратури повідомили про підозру 35‑річній киянці, яка залишила свого 14‑річного сина без нагляду, попри його тяжкий стан здоров’я. Після серйозної травми ноги підліток не міг самостійно пересуватись і повністю залежав від догляду дорослих. Мати поїхала у невідомому напрямку, залишивши його в квартирі з літньою бабусею, яка також не могла забезпечити належний догляд. Два тижні хлопець перебував без їжі, води та засобів зв’язку"
— Ювенальні прокурори Оболонської окружної прокуратури
Медичний та юридичний контекст
Медики попередньо діагностували у підлітка анорексію та «серйозні порушення роботи внутрішніх органів». Дії матері кваліфіковано за ч. 1 ст. 135 КК України — завідоме залишення без допомоги особи, яка перебувала в небезпечному для життя стані. Така кваліфікація може призвести до кримінального переслідування та соціально‑реабілітаційних заходів для дитини.
"За дорученням Генерального прокурора органи прокуратури посилили захист прав дітей: створено 45 міжвідомчих груп, перевірено 281 дитячий заклад, 722 сімейні форми виховання та умови понад 26 тисяч дітей"
— Офіс Генерального прокурора
Чому це важливо
Ця справа демонструє кілька ключових моментів: по‑перше, навіть у великих містах існують прогалини в системі опіки; по‑друге, роль суспільної солідарності (сусіди, які допомогли) часто врятує життя там, де системи тимчасово не спрацювали; по‑третє, реагування органів (підозра матері, вилучення дитини, міжвідомчі перевірки) показує, що держава почала масштабні кроки з перевірки і профілактики.
Експерти з питань захисту дитинства зазначають, що кримінальна відповідальність має йти поруч із системними профілактичними заходами: доступ до медичної допомоги, регулярний моніторинг уразливих сімей і оперативна координація між службами.
Висновок
Індивідуальна трагедія перетворюється на тест для системи: чи вистачить ресурсів і політичної волі не лише щоб покарати винних, а й щоб запобігати подібним випадкам? Тепер — справа до суду, але також до довготривалих змін у практиках опіки та профілактики.
