Обставини
У грудні 2022 року до приймального відділення столичної лікарні доставили 8-річну дівчинку з ознаками гострої дихальної недостатності. За повідомленням Київської міської прокуратури, дитину не обстежили в повному обсязі, не встановили правильний діагноз і не розпочали своєчасне лікування, хоча були клінічні ознаки двобічної пневмонії.
Що повідомляє прокуратура
"Повідомлено про підозру 39-річній лікарці-педіатру приймального відділення однієї зі столичних лікарень за фактом неналежного виконання професійних обов’язків, що спричинило смерть 8-річної дівчинки"
— Київська міська прокуратура
За версією слідства, лікарка не розпочала антибактеріальну та інтенсивну терапію і не вжила термінових заходів щодо переведення дитини до реанімації, що, на думку прокуратури, «позбавило дитину реальних шансів на порятунок».
Медичні висновки
"Смерть дитини настала внаслідок поліорганної недостатності, спричиненої вірусно-бактеріальним сепсисом, джерелом якого була двобічна серйозно-гнійна пневмонія з ускладненнями"
— судово-медична експертиза
Дії медпрацівниці кваліфіковано за ч. 2 ст. 140 КК України (неналежне виконання професійних обов’язків медичним працівником, що спричинило смерть). Наразі підозрювана працює в лікарні в іншому місті.
Наслідки для системи та пацієнтів
Ця справа зачіпає одразу кілька питань: стандарти приймальних відділень, алгоритми ранньої діагностики серйозних інфекцій у дітей та механізми медичної відповідальності. Для батьків і пацієнтів ключове — довіра до швидкої та компетентної допомоги. Для системи — сигнал про необхідність аудитів, додаткового навчання персоналу й чіткого алгоритму переведення пацієнтів у реанімацію.
Що далі
Справу скерують до суду — результат розгляду матиме практичне значення: від кримінальної відповідальності окремого лікаря до потенційних змін у протоколах лікування і прийому. Експертне середовище звертає увагу, що подібні розслідування можуть стати поштовхом для системних реформ, якщо до них долучаться і медики, і адміністрація лікарень, і державні регулятори.
Питання, яке залишається відкритим: чи перетворяться ці факти на конкретні кроки для підвищення безпеки маленьких пацієнтів, чи залишаться поодинокими трагедіями? Відповідь залежить не лише від судового вердикту, а й від рішучості системи виправити помилки.
