Центр ядерних озброєнь ВПС США на авіабазі Тінкер 6 квітня 2026 року оприлюднив заявку на укладення контракту з Boeing на реманіфактуру блоків керування польотом для крилатих ракет AGM-86B. Термін виконання — до липня 2033 року. Про деталі повідомляє Defence Blog.
Що саме реманіфактурують і чому це важливо
Контракт передбачає відновлення 550 блоків приводу елерон-елевона — вузла, що відповідає за керування траєкторією ракети в польоті. Темп постачання: 94 одиниці на рік. Boeing отримає контракт як єдиний кваліфікований виконавець цих робіт (sole-source IDIQ) — альтернативного виробника для цього компонента не існує.
AGM-86B прийнята на озброєння у 1982 році. Вона несе термоядерну бойову частину W80 потужністю від 5 до 150 кілотонн, запускається зі стратегічних бомбардувальників B-52H Stratofortress і здатна вражати цілі на відстані до 2800 км, використовуючи систему навігації за рельєфом місцевості TERCOM. За понад чотири десятиліття служби ракета пережила кілька програм модернізації, але фундаментальна конструкція залишилась незмінною.
«Програма покликана забезпечити стабільність ядерного стримування в перехідний період до нових систем»
Air Force Nuclear Weapons Center, квітень 2026
Місток до AGM-181 LRSO
Продовження служби AGM-86B до 2033 року — це пряма відповідь на затримки з програмою наступника. AGM-181 LRSO (Long Range Standoff), яку розробляє Raytheon, мала досягти початкової боєготовності близько 2030 року. Нинішні плани передбачають виробниче рішення у 2027-му, а IOC — приблизно у 2030-му. AGM-181 інтегруватиметься і з B-52, і з новим бомбардувальником B-21 Raider; її ключова перевага — здатність долати сучасні інтегровані системи протиповітряної оборони (IADS) із значних дистанцій.
Таким чином, контракт Boeing — не рутинне технічне обслуговування, а страховка від розриву між двома поколіннями ядерної зброї. Якщо LRSO затримається понад 2030 рік, реманіфактуровані блоки AGM-86B формально забезпечать безперервність компонента тріади до 2033-го.
Контекст: місце в ядерній тріаді
AGM-86B — авіаційний компонент американської ядерної тріади. На відміну від МБР (наземний компонент) і балістичних ракет підводних човнів, крилаті ракети повітряного базування забезпечують гнучкість: носій можна підняти в повітря як сигнал, не запускаючи ракету. Саме цю властивість американські стратеги вважають інструментом стримування в умовах ескалації.
- Платформа: B-52H Stratofortress (до 20 ракет на борту)
- Бойова частина: W80, 5–150 кт
- Дальність: до 2800 км
- Навігація: TERCOM (рельєф місцевості)
- На озброєнні з: 1982 року
Якщо AGM-181 LRSO досягне IOC у заплановані 2030-ті, програма Boeing стане плановим буфером. Якщо ж терміни LRSO знову зсунуться — як це вже відбувалось із низкою американських оборонних програм — контракт до 2033 року виявиться не підстрахуванням, а єдиним, що тримає цей елемент тріади боєготовим.
