Вадим Рибалко прожив усе своє життя у Ворзелі — дачному селищі за 30 кілометрів від Києва, яке у березні 2022 року опинилося під російською окупацією. Коли окупацію зняли, він пішов воювати. Потім іще раз. Потім ще.
3 квітня 2025 року, під час перевірки особового складу на місці дислокації роти на Харківщині, 37-річний солдат загинув. Про це повідомила Бучанська міська рада.
Харківщина у квітні 2025
На момент загибелі Рибалка Харківський напрямок залишався одним із найбільш напружених ділянок фронту. Куп'янський вузол, за даними українських командирів, перебував під постійним тиском: росіяни відновлювали переправи через Оскіл після їх пошкодження ЗСУ, а ситуація поблизу самого Куп'янська характеризувалась як критична. Бойові зіткнення на Харківщині тривають майже безперервно з весни 2024 року.
Людина
Вадим Рибалко мав 37 років. У Ворзелі його знали всі — невелике селище, де майже не буває чужих. Дружина Катерина. Троє дітей — Анна, Іван і Стефанія.
Тричі добровільно ставав до лав війська.
Бучанська міська рада
Це не формула зі некролога. Це означає: тричі приходив, тричі проходив контракт або ротацію, тричі повертався. І знову йшов. Такий вибір — особистий, не примусовий — зараз робить дедалі менша кількість людей по всій країні.
Ворзель: місто, яке вже знає ціну
Ворзель входить до Бучанської громади — тієї самої, де у березні–квітні 2022 року були скоєні задокументовані воєнні злочини. Вулиця Кленова, де жив Рибалко, — це кілька сотень метрів від місць, які тоді потрапили на перші шпальти світових газет. Люди звідси не потребують пояснень, навіщо воювати.
Прощання відбудеться 10 квітня о 11:15 біля будинку на вул. Кленовій, 78. Поховають Вадима Рибалка на кладовищі по вул. Семеніївській о 12:00.
У Ворзелі з початку повномасштабного вторгнення це не перша така втрата — і, за нинішньою динамікою фронту на Харківщині, майже напевно не остання. Питання не в тому, чи буде наступна, — а в тому, чи отримають діти Вадима Рибалка державу, заради якої він ходив на фронт тричі.
