Коротко
Сергій Ігорович Маруда, захисник з Ірпінської громади, загинув 7 березня 2025 року поблизу Суджі на Курському напрямку. Понад рік він числився зниклим безвісти; 10 березня цього року ДНК-експертиза підтвердила його особу.
Життєпис і служба
Сергій народився 3 лютого 1987 року в Донецьку, а 1988 року разом із сімʼєю переїхав до села Козинці, де минули його дитинство та юність. Після школи він навчався на механіка в Немішаївському фаховому коледжі НУБіП України.
З початком широкомасштабного російського вторгнення у 2014 році Сергій став на захист країни — служив у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, а згодом у 95-й окремій десантно‑штурмовій Поліській бригаді, виконуючи завдання в аеромобільній роті.
Обставини загибелі та ідентифікація
За повідомленням Ірпінської громади, воїн загинув під час виконання бойового завдання 7 березня 2025 року на Курському напрямку поблизу Суджі. Понад рік Сергія вважали зниклим безвісти; 10 березня цього року результати ДНК-експертизи встановили його особу та дали родині юридичне і психологічне закриття.
Реакція громади
"У серцях рідних Сергій назавжди залишиться таким же щирим, справедливим, люблячим чоловіком і батьком. Побратими згадують Героя як сильного духом військового, до останнього вірного Україні. Висловлюю щирі співчуття всім близьким та рідним Сергія Ігоровича"
— Анжела Макеєва, в.о. Ірпінського міського голови
У серпні 2022 року Сергія відзначили нагородою Президента України «За оборону України» — знаком визнання його внеску в захист держави.
Що далі
Повернення тіла та підтвердження особи — важливий, але болісний етап для родини й громади: це можливість провести похорон, отримати необхідні документи та розпочати процес психологічного відновлення. Для громади — привід згадати, що війна триває, і підтримка сімей загиблих має бути системною.
Дату та час поховання буде повідомлено додатково.
Вічна пам'ять і слава Герою. Як місцева громада й держава забезпечать підтримку родині Сергія Маруди та збереження його пам'яті — питання, на яке очікують відповідь ті, хто стояв поруч і хто лишився без близької людини.
