У кулуарах: що відбувається
Financial Times із посиланням на поінформовані джерела пише, що низка європейських столиць, зокрема Франція та, ймовірно, Італія, почали непублічні переговори з Тегераном щодо безпечного проходження суден через Ормузьку протоку. Мета — відновити експорт нафти й газу без розширення конфлікту після ударів США й Ізраїлю по Ірану, що розпочалися 28 лютого 2026 року.
Розмови наразі на етапі попередніх консультацій і, як відзначають джерела FT, немає жодних гарантій їхнього успіху — зокрема через небажання європейських флотів брати на себе ризик ескалації при супроводі танкерів.
"Немає жодних гарантій, що переговори просунуться, або що Іран готовий домовлятися з цього питання."
— Двоє чиновників, поінформованих про переговори
Чому це важливо для України
За даними Міжнародного енергетичного агентства, через Ормузьку протоку 2025 року в середньому проходило близько 20 млн барелів на день — приблизно 25% світової морської торгівлі нафтою. Альтернативні маршрути доставки обмежені, тому обрив морських постачань швидко відбивається на світових цінах і витратах на логістику.
В Україні вже видно наслідки: зростання цін на пальне та додатковий тиск на інфляцію, про що писав LIGA.net. Для бізнесу й домогосподарств це означає короткострокові витрати, а для держбюджету — ризики зростання тарифного навантаження й потребу в макропідтримці.
Ризики та сценарії
Є кілька реалістичних сценаріїв: від тимчасової домовленості з Тегераном, яка знизить премію за ризик на ринках, до тривалої блокади й подальшого зростання цін. Європейські флотилії, зокрема кораблі Франції, Італії й Греції в Червоному морі, готові діяти обережно через ризик ескалації, а це обмежує оперативні варіанти вирішення проблеми.
Для України важливо, щоб європейські ініціативи супроводжувалися: дипломатичною координацією, диверсифікацією постачань і механізмами фінансової підтримки для стабілізації ринку пального у разі чергових стрибків цін.
Що далі
Поки переговори відбуваються непублічно, ключове питання — чи перетворяться ці контакти на механізм, який зменшить ризики для судноплавства, або ж залишаться елементом дипломатичних маневрів. Для України наслідки цих рішень — не абстрактна геополітика, а реальні гроші в гаманцях і можливість планувати відновлення економіки під час війни.
Запитання для партнерів: чи вистачить європейської єдності та ресурсів, щоб витягнути глобальний енергоринок із цього ризик‑вакууму, і яка роль України в координації таких кроків?
