11 квітня 2025 року Lockheed Martin оголосила про підписання з Пентагоном так званого «невизначеного контракту» (Undefinitized Contract Action, UCA) на суму $4,7 млрд. Контракт дозволяє компанії негайно нарощувати темпи виробництва ракет PAC-3 MSE — основного перехоплювача систем Patriot — без очікування фінального узгодження всіх умов.
Від 600 до 2 000: що означають цифри
Цей контракт закріплює рамкову угоду, підписану ще у січні 2026 року між Lockheed Martin і Міністерством оборони США. Як повідомляє прес-служба компанії, семирічна угода передбачає збільшення річного виробництва з приблизно 600 до 2 000 ракет. За останні два роки Lockheed вже збільшила темп на понад 60%: у 2025-му було поставлено понад 600 перехоплювачів — на 20% більше, ніж роком раніше.
UCA дає компанії юридичне та фінансове підґрунтя для того, щоб вже цього року «постачати рекордну кількість» ракет для армії США та союзників, — не чекаючи багатомісячних переговорів про ціну.
Де дефіцит відчувається вже зараз
За даними аналітиків Defense Express, поточний рівень виробництва — близько 620 ракет на рік, або 51–52 перехоплювача на місяць. Цей обсяг розподіляється між усіма операторами Patriot, причому пріоритет має армія США.
Для контексту: лише у грудні 2025-го та до 30 січня 2026-го російські сили використали щонайменше 145 балістичних, аеробалістичних, гіперзвукових та інших високошвидкісних ракет, кожна з яких потребує відповіді системи Patriot. Стандартне спорядження однієї пускової установки — шість ракет PAC-3 MSE; для повного перезаряджання всіх українських Patriot знадобилося б близько 360 таких перехоплювачів.
«Запаси PAC-3 MSE, від яких Україна залежить для захисту енергетичної та військової інфраструктури від балістичних ракет, виснажені після інтенсивного застосування в Перській затоці, а нарощування виробництва навряд чи усуне дефіцит цього року».
Reuters, 10 квітня 2025
Вартість асиметрії
Контракт з'явився і на тлі ширшої дискусії про економічну логіку протиповітряної оборони. Як зазначає Defense News, середня вартість іранського дрона Shahed — близько $35 000, тоді як один PAC-3 MSE коштує орієнтовно $4 млн. Це означає співвідношення витрат 114:1 на користь атакуючої сторони — і саме ця арифметика підштовхує Вашингтон до пошуку більш дешевих перехоплювачів паралельно з нарощуванням виробництва дорогих.
- Поточний темп: ~620 PAC-3 MSE на рік (дані 2025 року)
- Цільовий темп: ~2 000 на рік — через сім років
- Вартість одного перехоплювача: ~$4 млн
- Статус контракту: UCA — дозволяє виробляти вже зараз, фінальна ціна узгоджується пізніше
Що далі
Паралельно Держдепартамент США схвалив потенційний продаж PAC-3 MSE та супутнього обладнання Саудівській Аравії на суму $9 млрд. Це додатковий попит на той самий конвеєр, який і без того перевантажений.
Якщо Lockheed справді досягне позначки 2 000 ракет на рік до кінця семирічного горизонту, хронічний дефіцит перехоплювачів стане керованим. Але питання залишається відкритим: чи встигне промислова потужність наздогнати бойовий попит, якщо інтенсивність конфліктів — в Україні, на Близькому Сході — не знизиться впродовж найближчих трьох-чотирьох років?
