Коли російський дрон вдарив по музею Григорія Сковороди на Харківщині, ЮНЕСКО відреагувала оперативно: представники організації виїхали на місце, зафіксували збитки, опублікували звіт. У звіті значилося — «пошкоджено». Без суб'єкта дії.
Саме цей бюрократичний пасивний стан став головним об'єктом критики міністерки культури Тетяни Бережної. За її словами, ЮНЕСКО послідовно уникає прямої атрибуції атак у своїх офіційних заявах — навіть там, де авторство удару не викликає сумнівів.
Що саме рахує ЮНЕСКО — і як
Станом на початок 2024 року організація верифікувала 343 пошкоджені культурні об'єкти в Україні від початку повномасштабного вторгнення — серед них 127 релігійних споруд, 151 будівля з історичною або мистецькою цінністю, 31 музей, 19 пам'ятників, 14 бібліотек та один архів. За оцінками VoxUkraine з посиланням на дані ЮНЕСКО, станом на червень 2025 року ця цифра продовжує зростати.
Збитки культурному сектору України вже перевищують 4 мільярди доларів, а на відновлення протягом наступного десятиліття знадобиться щонайменше 10,5 мільярда — такі дані містить звіт RDNA4, презентований урядом України разом із міжнародними партнерами у лютому 2025 року.
Чому ЮНЕСКО не називає Росію
Це не недогляд редактора. ЮНЕСКО — міжурядова організація, членом якої є і Росія. Пряма атрибуція атак у офіційних документах означала б фактичне звинувачення держави-члена — крок із правовими й політичними наслідками, на який організація досі не наважувалася системно.
«Пам'ятки зґвалтовані ракетами» — але в офіційній термінології ЮНЕСКО суб'єкт дії зникає.
Радіо Свобода, про практику формулювань у звітах організації
Водночас у комунікації щодо конкретних інцидентів — наприклад, ударів по Одесі, Львові чи Лаврі — ЮНЕСКО інколи все ж вживає формулювання «російські удари». Але це залишається винятком, а не правилом для офіційної звітності.
Що змінює пряма атрибуція
Це не лише питання справедливості формулювань. Україна зацікавлена у тому, щоб ЮНЕСКО стала майданчиком для документування російських злочинів проти спадщини — зокрема для протидії таким проєктам, як «Новий Херсонес» у Севастополі, який Росія просуває на міжнародних майданчиках як туристичний і культурний об'єкт.
- Без чіткої атрибуції руйнувань Росія зберігає можливість оперувати на тих самих культурних форумах, де фіксуються її злочини.
- Звіти без виконавця важче використовувати в міжнародних судових процесах як доказову базу.
- Пасивні формулювання розмивають відповідальність у публічному просторі — особливо на аудиторію, яка не слідкує за подіями щодня.
У березні 2024 року Міністерство культури України оголосило про розробку спільної з ЮНЕСКО, ICCROM та ICOMOS методології оцінки збитків — яка, зокрема, передбачатиме підрахунок вартості відновлення. Але питання атрибуції в цьому документі залишається відкритим.
Якщо нова методологія буде прийнята без прямої вказівки на виконавця атак — Україна отримає детальніший рахунок збитків, але без імені того, кому його виставляти. І тоді вимога Бережної залишиться лише риторичною.
