25 травня ціни на нафту сягнули двотижневого мінімуму: Brent впав на 5,7% — до $97,69 за барель, американський WTI — на 6%, до $90,85. Це реакція ринків на новини про можливу угоду між Вашингтоном і Тегераном, яка могла б розблокувати Ормузьку протоку — вузьке горло світового нафтового транзиту.
Що відомо про зміст угоди
За даними Axios, які підтвердили регіональні чиновники в матеріалі Associated Press, угода передбачає 60-денне перемир'я: Іран розмінує протоку й відкриває її без жодних зборів, США знімають блокаду іранських портів і надають санкційні виключення для продажу іранської нафти. Ядерні переговори — окремий трек, який мав би стартувати вже після відкриття протоки.
«Значний, хоча й не остаточний прогрес досягнуто»
— держсекретар Марко Рубіо, під час візиту до Індії 24 травня
Трамп, своєю чергою, написав у соцмережах, що не поспішатиме й що угода «навіть не є повністю узгодженою». Блокада Ормузу, за його словами, триватиме до підписання фінального документа.
Де пролягають реальні розбіжності
Головний камінь спотикання — збагачений уран. США вимагають, щоб Іран передав або знищив запаси високозбагаченого урану — це була червона лінія Трампа ще з початку переговорів. Іран публічно не брав на себе жодних зобов'язань щодо цього питання, і Тегеран спростував будь-які повідомлення про згоду на передачу запасів.
Пакистан виступає посередником: саме через Ісламабад у березні було передано американську «15-пунктну пропозицію», а наприкінці квітня — оновлену іранську відповідь. Іранське керівництво, за даними джерел Axios, залишається внутрішньо розколотим щодо того, які ядерні поступки є допустимими.
- США вимагають: ліквідація ядерної програми, обмеження ракетного арсеналу, відкриття Ормузу без зборів, припинення підтримки збройних угруповань
- Іран пропонував: відкриття протоки й припинення вогню — з відкладанням ядерних переговорів на пізніший етап
- Поточний статус: 60-денна структура зафіксована, але деталі й терміни «мають бути узгоджені пізніше»
Чому ринки відреагували так різко
Ормузька протока — це близько 20% світового морського нафтового трафіку. Її блокада з початку конфлікту тримала ціни на Brent вище $100. Навіть часткова перспектива розблокування запускає переоцінку ризикової премії в ціні барелю — звідси і 6% за одну сесію без жодного підписаного документа.
Але ця логіка має зворотний бік: якщо переговори зайдуть у глухий кут — особливо через ядерне питання — ціни можуть так само різко відіграти назад. Тижень до 22 травня Brent вже втратив понад 5% на тлі «сигналів прогресу», які щоразу виявлялися неостаточними.
Угода, якою її описують регіональні чиновники, — це, по суті, перемир'я з відкладеним головним питанням: 60 днів на те, щоб домовитися про те, від чого переговори залежали з самого початку. Якщо за цей час сторони не узгодять долю іранського урану, чи буде у Тегерана стимул продовжувати поступки — чи він просто використає вікно для відновлення торгівлі нафтою?
