На полях Мюнхенської конференції
Український скелетоніст Владислав Гераскевич виступив під час українського ланчу на Мюнхенській конференції з безпеки. Про його промову повідомила депутатка Європарламенту Ханна Нойманн, а репортажі передали міжнародні агенції (УНН — як джерело повідомлення). Невелика за тривалістю, ця промова була насичена символікою і мала чіткий зовнішньополітичний ефект: нагадати про жертви й зберегти міжнародну увагу на підтримці України.
Світові лідери слухають Владислава Гераскевича
— Ханна Нойманн, депутатка Європейського парламенту
Що сказав Гераскевич
Гераскевич був запрошений як спеціальний гість і звернувся із короткою, але емоційно підкріпленою промовою. Він підкреслив важливість єдності навколо України та пам'яті про загиблих, пов'язавши це з можливістю українських спортсменів виступати на міжнародній арені.
Думаю, в ці божевільні часи, в тому, з чим я мав справу останніми днями, найяскравішою частиною було об’єднання навколо України, і я сподіваюся, що ми зможемо зберегти це якомога довше: єдність навколо України та пам’ять людей, які пожертвували життями. Завдяки цій жертві ми можемо бути сьогодні на Олімпійських іграх як команда України, і я дуже вдячний за це
— Владислав Гераскевич, скелетоніст
Він також зазначив, що родини загиблих спортсменів підтримали ініціативу з «шоломом пам’яті» — символічним жестом, який трансформує особисті втрати в загальнонаціональну історію пам’яті.
Контекст і наслідки
Цей виступ — приклад того, як м'яка сила працює на дипломатію: замість гучних заяв — персональна історія, що резонує з аудиторією. Присутність спортсмена на заході, де зібралися політики та експерти, підсилює меседж про солідарність і тримає тему жертв у фокусі міжнародного порядку денного.
Окрім символіки, Гераскевич торкнувся і юридичного аспекта: під час Мюнхена він прокоментував апеляцію щодо дискваліфікації на Олімпіаді, заявивши, що сприймає рішення як удар не лише по собі, а по всій Україні. Така формула робить проблему неособистісною — перетворює індивідуальний конфлікт на аргумент для міжнародного захисту інтересів української делегації.
Міжнародний олімпійський комітет дискваліфікував не мене, а Україну
— Владислав Гераскевич, скелетоніст (коментар щодо апеляції)
Що далі?
Такий виступ — це не разовий емоційний акт, а елемент стратегії: зберегти увагу партнерів, консолідувати підтримку й підсилити аргументацію в міжнародних інституціях. Питання до української сторони і її партнерів: чи перетворять ці сигнали на конкретні кроки — від підтримки апеляцій до посилення захисту спортсменів і визнання символів пам'яті на міжнародних платформах?
