Що наразі відбувається
Антикорупційні органи України працюють над екстрадицією підозрюваних у справі «Мідас», але цей процес не лінійний. За словами директора НАБУ, запит на видачу надсилатимуть після завершення відповідних процедур, а далі справа потребує координації з партнерами, зокрема з Ізраїлем та близько десятьма іншими юрисдикціями.
"Про екстрадиційну процедуру – дійсно вона триває. Це такий тривалий доволі процес"
— Семен Кривонос, директор НАБУ
Чому процес затягується: коротко і по суті
Є чотири практичні причини, через які екстрадиція може зайняти місяці й навіть роки: збір і підтвердження доказової бази, проведення експертиз, отримання відповіді на запити про міжнародну правову допомогу та процедурні вимоги у країнах перебування підозрюваних. НАБУ та САП зараз концентруються на отриманні відомостей про фінансові транзакції, рахунки й майно — саме ці дані формують підґрунтя для запитів.
Кого саме мають на увазі
За розслідуванням, що його публічно висвітлювала «Українська правда» (грудень 2025), в Ізраїлі перебувають Тімур Міндіч та Олександр Цукерман. Обидва покинули Україну ще до оголошення підозр. Саме місце перебування фігурантів і міжнародні процедури визначатимуть формат і терміни співпраці з ізраїльською стороною.
Що кажуть у НАБУ — і що це означає для суспільства
"Я не анонсую жодних підозр, але ми [НАБУ і САП] очікуємо нових деталей, які ми будемо комунікувати з українським суспільством. Ми просто намагаємося обережно зараз на даному етапі комунікувати. Це пов'язано з певними моментами щодо збору доказової бази, проведення відповідних експертиз, отримання відповіді від міжнародних юрисдикцій, комунікації з міжнародними партнерами"
— Семен Кривонос, директор НАБУ
Це практичний меседж: слідство продовжується, а публічна комунікація обмежена процесуальними ризиками. Такий підхід відповідає міжнародним стандартам — поспішні заяви можуть зіпсувати шанси на успішну екстрадицію та подальше притягнення до відповідальності.
Наступні кроки і ймовірні сценарії
Очікувані дії: надсилання формальних запитів про екстрадицію, продовження взаємодії з Ізраїлем і юрисдикціями ЄС, завершення експертиз і отримання банківських даних. Можливі результати варіюються від успішної видачі з наступним кримінальним процесом до сценарію, коли держава змушена шукати альтернативні механізми притягнення до відповідальності (наприклад, повернення активів або цивільні процедури).
Висновок
Ця справа — не лише про окремих фігурантів. Це тест для українських інституцій і міжнародної кооперації: чи зможуть вони послідовно перетворити розслідування на реальні результати без процедурних прорахунків. Питання, яке варто ставити партнерам і керівництву правоохоронних органів: чи вистачить темпу і рішучості, щоб доказова робота випередила політичні ризики?
