Коли у вересні 2024 року підрозділи управління безпілотних систем Департаменту активних дій ГУР зайшли в район Липців на Харківщині, їхнє перше завдання було не штурмувати — а дивитися. Розвідувальні зусилля сконцентрували на одному: виявити артилерію, яка тоді завдавала найбільшої шкоди українській піхоті.
Те, що вийшло далі, отримало назву «Пушкоріз» — і стало не разовою акцією, а системним алгоритмом знищення артилерійських систем на території Росії. За даними Liga.net, операцію від початку до кінця розробив один офіцер ДАД ГУР з позивним Тойота.
«Пушкоріз» стала одним із факторів, які допомогли стабілізувати ситуацію на Харківщині восени 2024 року, і змінила підходи до протидії російській артилерії на напрямку.
Liga.net, зі слів офіцера ГУР
Від ситуативних ударів — до системи
Принциповий злам, який описує Тойота, — це перехід від логіки «побачили гармату, вдарили» до побудови крос-функціональної команди з гнучким алгоритмом дій. Розвідка, безпілотники та ударні групи почали працювати як єдиний організм із заздалегідь прописаними ролями — замість ситуативної координації під вогнем.
Саме ця гнучкість дозволила перенести модель на інший театр. Влітку 2025 року той самий офіцер запустив операцію «Дроноцид» на Запоріжжі — і, за даними того ж джерела, вона дозволила стримати натиск росіян та перехопити контроль над небом на напрямку.
Чому це важливо за межами однієї операції
Обидві операції ілюструють структурний дефіцит, про який армія говорить відкрито: рішення, що змінюють ситуацію на фронті, часто залежать від одного-двох людей, які мають і знання, і доступ до ресурсів одночасно. Масштабування таких алгоритмів між напрямками — це й є реальна інституційна проблема, яку «Пушкоріз» поки лише позначив, але не вирішив.
- Операція «Пушкоріз» — знищення артилерії РФ у Бєлгородській області, осінь 2024, Харківський напрямок
- Операція «Дроноцид» — протидія ударним БПЛА росіян, літо 2025, Запорізький напрямок
- Обидві розроблені офіцером ДАД ГУР з позивним Тойота
Якщо алгоритм справді тиражується між напрямками — наступне питання не «чи спрацює», а чи встигне система навчитися відтворювати такі рішення без прив'язки до конкретної людини, поки людина ще в строю.
