Що ухвалено
Пентагон оприлюднив Стратегію національної оборони – 2026, яка зміщує акценти від глобальної конкуренції з Китаєм до захисту території США та інтересів у Західній півкулі. Politico іще до публікації відзначало, що документ демонструє розворот у пріоритетах у порівнянні з останніми роками.
Нова логіка — практичні інтереси замість глобальних амбіцій
У стратегії зникло першочергове фокусування на Китаї, натомість зроблено ставку на дипломатію з Пекіном та на «практичні інтереси» американської громадськості. Це не відкидає факту нарощування китайської військової потуги, але змінює інструменти реагування — від масштабних стратегічних планів до прагматичних, локалізованих заходів.
«Хоча Європа, як і раніше, важлива, її частка у світовій економічній могутності зменшується. Незважаючи на те, що ми беремо участь і продовжуватимемо брати участь у справах Європи, ми маємо – і приділятимемо першочергову увагу захисту території США та стримуванню Китаю»
— Стратегія національної оборони США, 2026
Що це означає для України
Переклад цієї зміни у політику союзників має кілька конкретних наслідків для України:
- Менше уваги у загальному дипломатичному порядку: якщо пріоритети США зміщуються в бік Західної півкулі, Україні важливо закріплювати підтримку не лише декларативно, а у вигляді довгострокових контрактів, постачань і юридично оформлених гарантій.
- Дипломатія як інструмент: акцент на діалозі з Китаєм і прагматичних інтересах може означати більше переговорних каналів, але й вимагатиме від України донесення власних безпекових викликів у чіткій, економічно аргументованій формі.
- Неповні операційні деталі: стратегія наголошує на захисті ключових територій у Західній півкулі, але не пояснює, якими силами і механізмами це має відбуватися. Для Європи це створює простір для невизначеності в питаннях розподілу ресурсів і зобов'язань.
Контекст також важливий: у грудні 2025 року розвідка Данії вказала на зміну сприйняття ризиків, а заяви окремих американських політиків (наприклад, щодо Гренландії чи Венесуели) підсилюють враження повернення до регіональних пріоритетів. Водночас документ зберігає увагу до загроз від Росії, Ірану і Північної Кореї, але згадує їх менш детально.
Висновок: що робити Україні
Ця стратегічна корекція не означає автоматичного ослаблення підтримки України, але змушує діяти проактивно. Союзники можуть більш прагматично підходити до розподілу сил, отже Україні важливо перетворити політичні симпатії на конкретні інструменти — довгострокові постачання, юридично оформлені гарантії та диверсифікацію партнерств.
Короткий чек-лист для української дипломатії та оборонного керівництва:
- Прискорити підписання довгострокових контрактів на озброєння та логістику.
- Аргументувати підтримку через економічні та безпекові вигоди для партнерів.
- Посилити регіональні коаліції в Європі та за її межами, щоб зменшити ризики залежності від однієї столиці.
Тепер хід за партнерами: чи перетворять декларації на конкретні зобов'язання — одне з ключових питань для безпеки України у 2026 році.
