У чому суть
Financial Times пише, що Польща готує юридичний кейс проти Росії за злочини часів радянського панування — крок, який перегукується з вимогою до Німеччини про €1,3 трлн репарацій за Другу світову війну. Це не емоційний жест: за дорученням прем–міністра Дональда Туска Інститут військових втрат очолив розслідування, яке має встановити масштаб і вартість радянської окупації.
"Це розслідування буде набагато масштабнішим, ніж робота над звітом про нацистську жорстокість."
— Бартош Ґондек, директор Інституту військових втрат
Чому це відбувається зараз
Пояснення просте й одночасно комплексне: по-перше, свідків радянських репресій стає менше — час працює проти памʼяті. По-друге, політичний контекст: після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року в Європі посилилася зацікавленість у відновленні історичної лекції про радянські злочини. По-третє, у Польщі змінилася політика та фокус уряду на питаннях справедливості й репарацій.
"Польща є на початку шляху встановлення радянських злочинів і перед останнім шансом зібрати свідчення людей, які жили в радянські десятиліття."
— Якуб Стефаняк, заступник голови канцелярії прем'єра
Юридичні й практичні бар’єри
Проєкт зіткнеться з реальними проблемами: відсутність доступу до російських архівів, знищені або сфальсифіковані документи, а також складність кількісної оцінки довготривалих економічних і демографічних втрат. Сам Ґондек визнає, що справа буде довгостроковою — це не раунд у пресі, а робота років і десятиліть.
Паралелі зі справою Німеччини важливі: Берлін відкидав офіційні претензії, посилаючись на післявоєнні домовленості, але водночас окремі кроки німецької влади — меморіали, повернення артефактів — показують, що питання памʼяті та відновлення справедливості можуть вирішуватися й поза юридичними інструментами.
Що це означає для України
Для України ініціатива Варшави має кілька вимірів. По-перше, це питання історичної правди: притягнення Росії до відповідальності за системні злочини підсилює міжнародну наративну й юридичну основу притягнення агресора до відповідальності. По-друге, це потенційний прецедент у стягненні компенсацій ідентифікованим державам-агресорам, що може бути релевантним і для українських планів щодо відшкодувань.
По-третє, такий крок матиме геополітичні наслідки: Москва вочевидь відреагує, що ризикує загострити напруженість у відносинах. Для України це означає, що питання юридичної відповідальності супроводжуватиметься вимогою посилення дипломатичної та безпекової підтримки з боку партнерів.
Короткий прогноз
Це довгий процес із багатьма невизначеностями: збір доказів, юридичні баталії, політичний тиск. Але сама рішучість Польщі почати таке розслідування має значення — вона змінює правила дискусії про відповідальність за історичні злочини в Європі. Для українського читача головне: питання справедливості й безпеки тісно пов’язані, і міжнародні прецеденти можуть працювати на нашу спільну мету — притягнення агресора до відповідальності та відновлення справедливості.
Підсумок: ініціатива Варшави — це не лише історія про компенсації. Це політичний та юридичний виклик Москві, сигнал для Європи і потенційний інструмент для зміцнення міжнародної відповідальності за агресію. Чи підуть інші держави за прикладом Польщі — питання, на яке відповідь залежатиме від політичної волі, доступу до доказів і терпіння правових систем.
