Чотири місяці тому Дональд Трамп публічно називав Джорджу Мелоні «прекрасною жінкою» і «дуже сильним лідером». 14 квітня 2026 року, в інтерв'ю Corriere della Sera, він сказав інше: «Я шокований нею. Думав, вона має мужність. Я помилявся».
Привід — подвійний. По-перше, Мелоні відмовилася надіслати італійські тральщики для відкриття Ормузької протоки, яку США намагаються деблокувати після того, як Іран фактично закрив її для судноплавства. По-друге, прем'єр-міністерка назвала «неприйнятними» слова Трампа про папу римського Лева XIV — американського понтифіка, якого президент публічно критикував за незгоду з іранською війною.
Що стоїть за словами про «мужність»
Трамп у тому самому інтерв'ю пояснив логіку свого невдоволення прямо: «Вони залежать від Дональда Трампа, щоб тримати протоку відкритою. Вони платять найвищі у світі ціни на енергію — і навіть не готові за неї боротися». За словами президента, він просив Рим надіслати «будь-що, що захочуть» — але отримав відмову.
«Вона вже не та сама людина, і Італія не буде тим самим країною».
Дональд Трамп, Corriere della Sera, 14 квітня 2026
Мелоні відповіла: «Неприйнятно — це саме він». Проте публічна риторика — вторинна. Первинне — ціна мегаватт-години.
Скільки коштує закрита протока
Через Ормуз проходить близько 20% світової нафти та скрапленого газу. Від березня 2026 року, коли протока фактично заблокована, Єврокомісія оцінила зростання цін на газ у ЄС у 70%, на нафту — у 50%. Додатковий рахунок за імпорт викопного палива — €13 млрд лише для ЄС у цілому.
Для Італії цифри болючіші, ніж для Франції чи Іспанії. Як попереджає аналітичний центр ECCO, що спеціалізується на кліматі та енергетиці, зростання витрат на енергоносії здатне підняти інфляцію в Італії на 1–1,5 відсоткових пункти виключно через іранський конфлікт. Банк Італії описує поточну ситуацію як «виключно високу невизначеність». Голова МЕА Фатіх Бірол ще тижнем раніше назвав цю кризу «найгіршим енергетичним шоком в історії» — серйознішим за нафтові кризи 1970-х і наслідки вторгнення Росії в Україну разом узяті.
ECB у своїх березневих прогнозах переглянув зростання єврозони з 1,3% до нижче 1% у 2026 році, попередивши про ризик стагфляції за умови затяжного конфлікту. ОЕСР скоротив прогноз для Італії до 0,4% — найнижче серед великих економік блоку.
Внутрішня ціна зовнішньої дружби
Розрив Трамп — Мелоні відбувається на несприятливому для прем'єрки внутрішньому тлі. Наприкінці березня вона програла референдум щодо судової реформи — першу серйозну поразку з часу приходу до влади. Аналітики Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR) прямо пов'язують цю поразку з двома факторами: зростанням цін на пальне та асоціацією з Трампом, непопулярність якого в Італії б'є рекорди.
- Частка італійців із позитивним ставленням до Трампа впала з 35% до 19% з початку іранського конфлікту.
- Серед виборців віком 18–34 роки проти реформи Мелоні проголосували 61%.
- Заступник прем'єра Маттео Сальвіні — ще один колишній симпатик MAGA — публічно дистанціювався від Трампа після його атаки на папу.
Мелоні була єдиним європейським лідером на інавгурації Трампа у 2025 році та розраховувала конвертувати близькість до Білого дому у внутрішньополітичний капітал. Натомість, як зазначають аналітики ECFR, «іранська атака показала: Рим — периферійний гравець у стратегічних рішеннях Вашингтона».
Тепер, намагаючись компенсувати втрати від Ормузу, Мелоні терміново літала до Алжиру на переговори про альтернативні газові постачання — кроки, які підкреслюють, наскільки вразливою виявилася ставка на американські гарантії безпеки замість диверсифікації.
Логіка ультиматуму
Трамп у тому самому інтерв'ю повторив тезу, яку він транслює всій Європі: країни, що отримують від США безпеку і доступ до морських шляхів, зобов'язані брати участь у їхньому захисті військово. «Я просив надіслати все, що вони захочуть. Але вони не хочуть», — сказав він про запит щодо тральщиків.
Capital Economics у своїй аналітичній записці попереджає: американська блокада «ризикує створити нові потенційні точки спалаху» в конфлікті. Daniel Yergin, віцеголова S&P Global, охарактеризував ситуацію лаконічніше: «Нічого подібного за масштабом не було ніколи».
Якщо протока залишатиметься заблокованою до кінця літа, а ціни на газ утримаються поблизу €50–60 за МВт·год, питання до Мелоні матиме вже не Трамп, а промисловці з Ломбардії та Венето — регіонів, де виробники сталі та хімікатів уже заклали у рахунки 30-відсоткові надбавки через енергетичні витрати: чи була ставка на дружбу з Вашингтоном стратегією — чи просто ризикованою позою?
