Францішак Вячорка, керівник апарату Світлани Тихановської, у коментарі LIGA.net підтвердив: окремого спецпредставника для роботи з білоруською опозицією Україна досі не призначила. Демократичні сили Білорусі сподіваються, що це рішення Київ ухвалить найближчим часом.
Деталі, які пояснюють контекст, — вже відомі. У травні 2026 року Міністерство закордонних справ призначило Ярослава Чорногора послом з особливих доручень з питань демократичних трансформацій та взаємодії з демократичними силами недружніх країн. Але, як повідомляє «Європейська правда», це не те саме, що спецпредставник: остання посада має бути введена окремим указом президента — і саме її пошук затягнувся, через що анонсований ще навесні візит Тихановської до Києва відклали на два місяці.
Перший потяг до «вільного Мінська»
25 травня Тихановська вперше прибула до Києва — квиток Укрзалізниці, який їй подарували на вокзалі, мав кінцевим пунктом призначення «Свабодны Мінск». На перон її зустрів саме Чорногор — посол, який фактично підмінив вакантну посаду, поки пошук кандидата тривав.
У програмі візиту, за документом офісу Тихановської, — щонайменше чотири блоки:
- статус і перспективи білорусів в Україні, передусім добровольців та їхніх родин;
- відкриття Місії демократичних сил Білорусі в Києві (юридична особа зареєстрована 4 травня 2026 року);
- розвиток постійного політичного діалогу;
- призначення спецпредставника — тобто те, чого ще немає.
Спільний ворог — різна оптика
Вячорка формулює стратегічний фрейм чітко:
«Ми боремося проти одного зла — імперської Росії».
Францішак Вячорка, керівник апарату Тихановської
Ця теза — не риторична. За даними Kyiv Post, чоловіка Тихановської, Сергія Тихановського, звільнили з білоруського ув'язнення у червні 2025 року після візиту до Мінська спецпредставника США Кіта Келлога. Тобто реальні зміни в білоруській справі на сьогодні виходять зі США, а не з Києва — попри те, що саме Україна є найближчим сусідом і воює проти тієї самої Росії, яку Лукашенко обслуговує тилом.
Між тим у МЗС Україна принаймні зробила крок: як повідомив Андрій Сибіга ще до візиту, Київ чітко розрізняє білоруський народ і режим — і саме тому Тихановська їде до столиці, а не Лукашенко.
Місія є. Спецпредставника немає
ГО «Місія демократичних сил Білорусі в Україні» зареєстрована офіційно — документи підписані, юридична адреса київська. Але інституційна надбудова з боку України — посада спецпредставника з президентським мандатом — лишається порожньою. Посол Чорногор, призначений наказом МЗС, закриває оперативний вакуум, але не дає опозиції того, чого вона просить: прямого каналу до Офісу президента.
Якщо Зеленський підпише указ про спецпредставника до наступного раунду переговорів — Місія в Києві перетвориться з символічного офісу на реальну координаційну точку. Якщо ні, білоруська опозиція матиме дипломатичну адресу в українській столиці, але без гарантованого доступу до тих, хто ухвалює рішення.
