Коротко й важливо
За повідомленням Politico, упродовж останніх тижнів США тиснули на НАТО, щоб обмежити присутність низки зовнішніх партнерів на саміті в Анкарі 7–8 липня — серед них Україна та чотири держави Індо-Тихоокеанського регіону (Австралія, Нова Зеландія, Японія, Південна Корея). Якщо це підтвердиться, рішення позначиться не лише на символіці підтримки, а й на можливостях для Києва домовлятися про практичну допомогу під час дебатів на найвищому рівні.
Що саме сталося
Politico, посилаючись на неназваних співрозмовників, повідомляє про ініціативи Білого дому зі скорочення деяких зовнішніх мандатів НАТО (зокрема місій у Косово й Іраку) та про тиск, щоб низка країн не брала участі в основних офіційних зустрічах саміту. Водночас дипломати кажуть, що ці країни можуть бути запрошені на супутні заходи й події в кулуарах.
"Присутність країн-партнерів у кулуарах саміту надішле сигнал про те, що, можливо, основна увага приділяється ключовим питанням НАТО"
— Оана Лунгеску, колишня речниця НАТО, старша наукова співробітниця
Представник Альянсу водночас заявив: "Альянс у слушний час повідомить про участь партнерів у саміті", що залишає простір для дипломатичних маневрів.
Чому США це роблять — раціональне пояснення
Рішення переглянути формат і запрошення корениться в раціоні перегляду зовнішньої політики Вашингтона: адміністрація Трампа прагне зосередитися на «основних питаннях національної безпеки», зменшивши розширення ролі НАТО у глобальних кризах і скоротивши іноземні зобов’язання. Як повідомляють журналісти, це також відображає бажання зробити саміт компактнішим та сфокусованим на євроатлантичних питаннях.
Що це означає для України
По-перше, менша офіційна вага участі означає ризик втрати публічної платформи для демонстрації міжнародної підтримки та для прямих переговорів про постачання, фінансування або гарантії. По-друге, навіть якщо Києву віддадуть місце в супутніх заходах — це не те саме, що участь у головних дискусіях, де ухвалюють політичні сигнали й домовленості.
Експерти й аналітики звертають увагу, що символічна видимість часто перетворюється на конкретні ресурси: від строкових рішень про озброєння до довгострокових політичних гарантій. Тому для України важливо не лише змагатися за запрошення, а й напрацьовувати конкретні механізми участі у ключових переговорах.
Контекст і попередні сигнали
Раніше італійська ANSA повідомляла про нібито небажання США запрошувати Зеленського; держсекретар США заперечив ці повідомлення. Генерального секретаря НАТО просили дочекатися офіційної програми саміту. Український президент мав інші можливості виступити цього року на міжнародних майданчиках, але формат липневого саміту визначатиме, наскільки публічно й безпосередньо країна зможе мобілізувати партнерів.
Підсумок і прогноз
Це рішення — не лише про етикет саміту. Воно відображає ширшу зміну пріоритетів у зовнішній політиці США і може пришвидшити реструктуризацію ролі НАТО в глобальних кризах. Для Києва наслідок простий: потрібно оперативно переводити дипломатичні контакти в конкретні домовленості й використовувати будь-які майданчики — офіційні чи паралельні — для забезпечення матеріальної й політичної підтримки.
Тепер хід за партнерами: декларації мають перетворитися на підписані контракти, а стратегічна видимість — на гарантовані рішення. Чи вдасться Києву зберегти цей простір впливу в умовах переорієнтації, покаже наступний цикл переговорів.
