Німецька прокуратура затримала у місті Гаген громадянина України на ім'я Віктор М. за підозрою у шпигунстві на користь Росії. Судді вже видали ордер на арешт.
За версією слідства, з листопада 2024 року чоловік за завданням російських спецслужб вів стеження за іншим українцем — колишнім бійцем Сил оборони України, який проживає в Німеччині. Збір інформації, на думку прокурорів, був не самоціллю: він міг готувати «подальші операції» проти цієї особи вже на німецькій землі. Що саме малося на увазі під операцією — у матеріалах справи не уточнюється.
Схема проста й відпрацьована. Росія вербує громадян країни-жертви — у цьому випадку українця — і використовує їх як агентів у державах ЄС. Це знижує підозру, спрощує логістику і розмиває відповідальність: коли справа розкривається, Москва отримує ще один привід говорити про «внутрішні українські конфлікти».
Це не перший подібний випадок у Німеччині й точно не останній у Європі. Австрійська розвідка BVT роками фіксує, як російські дипломатичні установи у Відні функціонують як відкриті розвідувальні хаби — з супутниковими антенами та систематичним рекрутингом. Берлін, Варшава, Прага — географія операцій охоплює весь континент, а виконавці дедалі частіше є громадянами самих країн-мішеней.
Для українців у Європі ця справа має конкретний вимір: людина, яка воювала за Україну, опинилася під прицілом російської розвідки не на фронті, а в німецькому місті. Стеження завершилося арештом виконавця — але скільки подібних справ не дійшло до прокуратури?
Якщо Віктор М. справді діяв за прямим завданням ФСБ або ГРУ — і це вдасться довести в суді — постане питання, яке Берлін поки уникає формулювати відкрито: чи вважати такі операції актами державного тероризму з відповідними дипломатичними наслідками для російського представництва в країні.
