Що сталося і чому це важливо
За повідомленням УНН, народний депутат Ярослав Желєзняк передав слова спікера парламенту Руслана Стефанчука: після повернення в Україну Владислава Гераскевича «будуть раді бачити у залі засідань Верховної Ради». Це — відповідь на рішення Міжнародного олімпійського комітету (МОК) дискваліфікувати спортсмена перед першим заїздом Олімпіади-2026.
МОК аргументував дискваліфікацію тим, що Гераскевич мав вийти на старт у «шоломі пам’яті» — символі вшанування загиблих українських спортсменів і воїнів. Рішення викликало низку офіційних реакцій в Україні й міжнародних коментарів про пріоритет правил над меседжами пам’яті.
Що кажуть ключові фігури
«Після повернення ми будемо раді бачити Владислава Гераскевича у залі засідань Верховної Ради України»
— Руслан Стефанчук, спікер Верховної Ради (цитата, наведена нардепом Ярославом Желєзняком)
Сам спортсмен повідомив, що оскаржить дискваліфікацію в Спортивному арбітражному суді (CAS) — інституції, яка фактично формує прецеденти в спортивному праві. Гераскевич наполягає, що не порушував правил МОК.
«Це рішення — ганебний момент і зрада Олімпійського кодексу»
— Андрій Сибіга, міністр закордонних справ України
Президент України Володимир Зеленський охарактеризував рішення МОК як «жахливе з моральної точки зору», а керівники оборонних і розвідувальних органів відзначили принциповість позиції спортсмена. З іншого боку, президентка МОК Кірсті Ковентрі підкреслила, що «правила є пріоритетом», навіть коли йдеться про важливі меседжі пам’яті.
Контекст і можливі наслідки
Цей інцидент концентрує кілька питань одночасно: як міжнародні спортивні інституції трактують символіку пам’яті, де проходить межа між політикою та вшануванням, і які механізми захисту має спортсмен у разі, коли норми інтерпретуються жорсткіше, ніж очікувалось.
По-перше, CAS тепер — не технічний крок, а політичний і юридичний прецедент. Рішення арбітражу може вплинути на те, які символи будуть допустимі на міжнародних стартах у майбутньому.
По-друге, запрошення до Ради має очевидну символічну функцію: держава показує підтримку спортсменам, які вирішують вшанувати пам’ять українців. Це також сигнал партнерам та аудиторії всередині країни про те, що питання честі і пам’яті — на порядку денному.
Що далі
Найближчі тижні визначать траєкторію: слухання в CAS, можливі додаткові заяви МОК і позиціонування державних інституцій. Для України цей кейс — ще один тест на здатність транслювати свої цінності в міжнародному полі, де формальні правила часто вступають у дисонанс із моральними очікуваннями суспільства.
«Спорт може залишатися поза політикою, але ніколи не поза совістю, честю та гідністю»
— Кирило Буданов, глава Офісу Президента (цитата про оцінку вчинку спортсмена)
Питання до міжнародного спорту і до українських партнерів: чи мириться світова інституція з тим, що для нас є питанням пам’яті, або продовжить ставити правила вище символічної правди? Від відповіді залежатиме не лише кар’єра одного спортсмена, а й рамки, у яких працюватимуть українські атлети в найближчі роки.
