Цифра сама по собі не вражає: 953,1 тисячі українців із тимчасовим захистом у Польщі — це все ще найбільша українська громада в ЄС після Німеччини. Але динаміка говорить більше за статику. У липні статус втратили 8,11 тисячі осіб, у червні — 6,3 тисячі. Це не масовий вихід, а стійкий тренд, який триває вже понад рік.
Куди зникають ці люди? Частина повертається в Україну — це видно з загальної статистики повернень. Але помітна частка просто перетинає кордон в інший бік і осідає в Чехії, де на кінець червня захист мали вже близько 381 тисячі українців.
Що робить Чехію привабливішою
Формально умови тимчасового захисту в Польщі та Чехії подібні — обидві країни діють у межах однієї директиви ЄС. Різниця в деталях, які відчуваються на рівні щомісячного бюджету родини.
- Оренда житла в Празі та регіональних містах Чехії для новоприбулих часто виявляється дешевшою за аналогічну в Варшаві чи Вроцлаві, де ринок уже перегрітий кількарічним попитом.
- Ринок праці в Чехії відчуває гострий дефіцит робочих рук у промисловості й логістиці, що дає українцям простіший вхід у зайнятість із вищою погодинною ставкою.
- Польща за майже чотири роки війни встигла "втомитися" від теми біженців політично — це відчувається у риториці частини партій і побутовому рівні напруги, хоча офіційна підтримка залишається.
Водночас пряме порівняння не на користь спрощених висновків: у Чехії менша діаспора і менш розвинена інфраструктура українських шкіл, лікарів, що говорять українською, юридичної підтримки — усього того, що Польща напрацювала за роки війни.
Це ефект накопичення, а не одноразовий сплеск
Румунія (219,4 тис.), Словаччина (149 тис.) та особливо Іспанія (272,3 тис.) також показують стабільно високі цифри — тобто йдеться не про панічну втечу з Польщі, а про повільне перерозподілення української громади ЄС залежно від того, де простіше знайти роботу і житло за прийнятну ціну.
Загальна кількість отримувачів тимчасового захисту в ЄС на кінець червня перевищила 4,4 млн осіб — і ця цифра практично не змінюється два роки поспіль, попри локальні коливання між країнами.
Практичний висновок для тих, хто зараз обирає країну: різниця в 8-10 тисяч осіб на місяць — це не масовий тренд "усі їдуть з Польщі", а радше сигнал, що варто рахувати не середню зарплату по країні, а конкретну вартість оренди й реальний попит на свою професію в конкретному місті. Якщо ринок праці Чехії продовжить приймати українців швидше й дешевше, ніж польський, чи витримає Варшава конкуренцію за людський капітал, який сама ж і навчила мови та інтегрувала за три роки?
