Вирок — 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Але в цій справі важливіший не фінал, а те, як людина до нього дійшла: поетапно, через серію дедалі серйозніших завдань, які не дали їй можливості відступити.
Схема вербування: від підпалу до вибухівки
За матеріалами СБУ, агентом сил спеціальних операцій РФ став 25-річний безробітний мешканець Бучанського району. Контррозвідка затримала його у травні 2025 року — в момент, коли він готував саморобний вибуховий пристрій для підриву місцевого Територіального центру комплектування.
Проте справа почалася значно раніше і значно тихіше. Спочатку куратор дав «тестове» завдання: підпалити релейну шафу на одній із залізничних ліній столичного регіону. Це не просто диверсія — це перевірка виконавця на готовність діяти. Після підпалу агент отримав наступний щабель: інструкцію для самостійного виготовлення вибухівки та геолокацію цілі — будівля ТЦК.
«Тестові» завдання — усталена практика російських спецслужб: виконавець спочатку робить щось, що здається незначним, а потім опиняється у ситуації, де відмова вже означає викриття.
За даними розслідування СБУ
Що зафіксували під час затримання
При затриманні у фігуранта вилучили компоненти для саморобного вибухового пристрою та смартфон із доказами листування з куратором. Суд кваліфікував дії за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 Кримінального кодексу — диверсія, вчинена за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану. Розслідування вели співробітники СБУ в Києві.
Не виняток — тенденція
Ця справа не поодинока. Упродовж 2025 року СБУ зафіксувала щонайменше кілька аналогічних схем: агент ФСБ у Херсоні — теж спочатку підпалював релейні шафи Укрзалізниці, а потім отримав завдання закласти бомбу біля ТЦК. Агент у Хмельницькому виготовляв вибухівку для атак поблизу військових об'єктів. Спільне в усіх випадках: вербування через соцмережі або Telegram, поетапна ескалація завдань, безробітні виконавці без попереднього зв'язку зі спецслужбами.
Залізниця при цьому виступає не кінцевою метою, а полігоном для перевірки агента — відносно доступний об'єкт, де провал не катастрофічний для куратора, але достатньо серйозний, щоб «прив'язати» виконавця до схеми.
Вирок і що він не вирішує
15 років — максимум за цією статтею без обтяжуючих обставин. Але питання не в терміні покарання: якщо вербування ведеться через анонімні Telegram-канали серед людей, які «шукають легких заробітків», скільки таких справ не доходить до затримання на етапі «тестового підпалу» — і чи відстежує держава цей проміжок між вербуванням і першою дією?
