8 квітня Верховна Рада 238 голосами ухвалила в другому читанні законопроєкт №14030 — новий закон про основні засади державного нагляду (контролю). Він замінює документ, що діяв понад 15 років і якого бізнес давно називав інструментом тиску, а не регулювання.
Що змінюється на практиці
Центральна новація — добровільний аудит: підприємство може само ініціювати перевірку своєї діяльності до того, як прийдуть контролери. Якщо аудит пройшов успішно й порушення усунуто, планова перевірка або не проводиться, або відкладається. Для бізнесу з незначним ризиком інтервал між перевірками зростає до п'яти років. За розрахунками Мінекономіки, загальна кількість планових перевірок має скоротитися на 30%, а час реагування бізнесу на зауваження — удвічі.
Аудит можуть проводити або фахівці самого органу держнагляду, або незалежні акредитовані організації — приватні структури, уповноважені у відповідній сфері. Це відкриває новий ринок послуг, але й нове питання: хто контролюватиме якість таких аудиторів і чи не перетвориться «незалежний аудит» на платну індульгенцію.
Контекст: чому саме зараз
Закон є частиною пакета Ukraine Facility — умов, виконання яких Україна узяла на себе в обмін на фінансування від ЄС. Паралельно в липні 2025 року РНБО через президентський указ №538/2025 запровадила мораторій на «безпідставні перевірки», який юристи охарактеризували як переважно декларативний: без зміни базового законодавства він не створював чітких механізмів захисту. Закон №14030 має заповнити саме цей пробіл.
«Перевірки мають перестати бути інструментом тиску на бізнес і перетворитися на інструмент допомоги та розвитку»
Верховна Рада України, пояснювальні матеріали до №14030
Що залишається без відповіді
Закон запроваджує обов'язкову аудіо- та відеофіксацію всіх перевірок — це конкретний антикорупційний механізм. Так само конкретна норма про те, що зупинити виробництво або реалізацію продукції контролер може лише через суд у скороченому провадженні, а не власним рішенням на місці — чого раніше бізнес домагався роками.
Водночас ризик-орієнтована модель працює лише настільки, наскільки чесно підприємство класифіковано за категорією ризику. Критерії визначення ризиків уряд затвердив ще у вересні 2025 року, але механізм оскарження присвоєної категорії в законі прописаний лише в загальних рисах.
Перевірка реальної ефективності реформи відбудеться не в день підписання закону, а тоді, коли з'явиться перший реєстр акредитованих аудиторів і стане зрозуміло, чи зможе малий бізнес дозволити собі їхні послуги — або добровільний аудит залишиться привілеєм великих компаній.
