Коротко й важливо
Американська торговельна палата в Україні (AmCham) оцінює втрати українських аграріїв від 10% експортного мита на сою та ріпак у близько $180 млн. Це — не лише цифри в абстрактній таблиці: мова про доходи фермерських господарств, валютні надходження і конкурентоспроможність на європейських ринках.
Що сталося
У вересні 2025 року набрав чинності закон про 10% експортне мито на сою й ріпак. Офіційні аргументи: підтримка внутрішньої переробки, наповнення спеціального фонду бюджету та стимулювання створення доданої вартості в Україні. Проте практичний ефект виявився неоднозначним.
Цифри та розподіл втрат
За оцінкою AmCham (цитує Latifundist), фермери недоотримали близько $130 млн через падіння внутрішніх цін — особливо постраждали малі й середні виробники, які не експортують самостійно і залежать від посередників. Ще близько $50 млн пішло до держбюджету як мито. Паралельно валютні надходження від експорту за шість місяців скоротилися майже на $1 млрд — найбільше за ріпаком (≈$400 млн), соєю (≈$240 млн) та соняшником (≈$345 млн).
"Ті, хто пролобіював цей закон, практично вибили нас з ринку ріпаку Європейського Союзу, тому що ми стали неконкурентоздатні через ці експортні податки"
— Американська торговельна палата в Україні (AmCham), 25 березня
Хто в плюсі — хто в мінусі
Переможці — українські олійні заводи: вони отримали сировину дешевше за експортні ціни і збільшили обсяги переробки (LIGA.net писала про цей ефект). Натомість програли фермери — особливо ті, хто не має прямого доступу до зовнішніх ринків; довгоочікувана переорієнтація на переробку відбулася швидко, але за рахунок експортної конкурентоспроможності країни.
"Перший виробничий сезон підтвердив ефективність — виробництво олії і шроту зросло, експорт продуктів перероблення збільшився"
— Дмитро Киселевський, народний депутат і один з ініціаторів змін
Чому так сталося — короткий аналіз
Механізм мита діє як перемикач попиту: експорт обмежується, частина врожаю залишається на внутрішньому ринку і тисне на ціни. Це робить сировину дешевшою для вітчизняних переробників, але одночасно знижує валютні надходження та ринкову вагу наших експортерів у ЄС. Ефект для фермерів матеріалізується миттєво — вони отримують менше за врожай; ефект для переробки може бути помітним у короткий термін, але не гарантує стійкої конкурентоспроможності галузі в довгостроковій перспективі.
Наслідки та варіанти реакції
Короткостроково: зростання внутрішнього виробництва олії (за прогнозами прихильників змін — до рекордних обсягів для ріпакової та соєвої олії) і виграш переробних ланцюгів. Середньо- та довгостроково: ризик втрати ринків у ЄС, падіння валютних надходжень і погіршення фінансового стану фермерських господарств.
Політичний вибір зараз — платити за внутрішню переорієнтацію технічними втратами фермерів і валюти, чи шукати збалансовані інструменти: цільові субсидії для переробників, тимчасові компенсації для фермерів, інвестиції в логістику та експортну інфраструктуру, а також поетапне впровадження будь-яких тарифних механізмів.
Висновок
Мито як інструмент працює, але не завжди так, як очікували його автори: воно може швидко створити вигоду для переробки й водночас підточити експортну базу й доходи селян. Тепер у політиків є вибір — виправити інструмент, зробити його таргетованим або повернутися до альтернативних механізмів підтримки агросектору. Чи зважать вони на дані та економічні ризики — питання не лише для фермерів, а для всієї економіки країни.
Джерела: Американська торговельна палата в Україні (AmCham), Latifundist, LIGA.net, публічні заяви народного депутата Дмитра Киселевського.
