Коротко
За даними Національного інституту статистики та економічних досліджень Франції (INSEE), зайнятість у автомобільній галузі країни впала з 425 500 у 2010 році до 286 800 у 2023-му — тобто втрачено майже 139 000 робочих місць, або близько 33%. Це охоплює як автовиробників, так і постачальників обладнання та комплектуючих.
Деталі, які важливі
Найбільше скорочень зазнали самі автовиробники: їхня зайнятість знизилась із 131 400 до 85 400, тобто на 35% (приблизно 46 000 робочих місць). Постачальники — виробники обладнання, кузовів і комплектуючих — втратили близько 92 700 співробітників (з 294 100 до 201 400, або 31,5%).
«Постачальники майже не переміщували виробництво, але експортували до країн, де розташовані заводи французьких виробників»
— INSEE
Причини: тиск конкуренції з боку Китаю, зниження продажів, а також перенесення виробництва материнськими групами (Renault, Stellantis та ін.) у країни з нижчими витратами праці — Румунію, Словенію, Іспанію, Португалію, Словаччину. З 2023 року тенденція пришвидшилась: Michelin, Valeo, Forvia, Bosch, Lisi та Dumarey закрили частину потужностей у Франції.
Контекст і наслідки для Європи
Це не просто статистика безробіття. Скорочення місць означає втрату виробничих ланцюгів, компетенцій і резервних потужностей, які раніше забезпечували швидке нарощування виробництва. INSEE називає це першим дослідженням, що охопило всі частини промислової екосистеми автопрому — картина виявилась однозначно тривожною.
У жовтні 2025 року в ЄС ідентифікували близько восьми» «зайвих» автозаводів по всьому континенту — надлишок потужностей, який потребує рішення. Колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен прямо порадив Європі розглядати перепрофілювання цих потужностей під виробництво військової техніки.
«Європі слід переглянути структуру виробництва: зайві автозаводи можуть стати критичною індустріальною базою для виробництва техніки й обладнання оборонного призначення»
— Андерс Фог Расмуссен, колишній генсек НАТО
Що це означає для України
Для України подібна трансформація Європи — не лише питання економіки, а й безпеки. Переорієнтація простаючих європейських потужностей на виробництво військової техніки, електроніки або логістичного обладнання може посилити матеріально-технічну підтримку для фронту та сприяти диверсифікації ланцюгів постачання. Водночас втрата промислових компетенцій у Західній Європі ускладнює довгострокову стабільність ланцюгів постачання цивільної та оборонної продукції.
Висновок
Французький приклад — симптом ширшого тренду: глобальна конкуренція й оптимізація ланцюгів призводять до деградації регіональних промислових екосистем. Для Європи це виклик, але й шанс: замість дозволяти просторам промисловості руйнуватися, стратегії мають поєднати соціальну відповідальність (підтримка робочих місць) і стратегічну переорієнтацію (виробництво, важливе для безпеки). Для України це сигнал тримати відкриті комунікаційні канали з європейськими виробниками і наполягати на трансформації співпраці від короткострокових контрактів до довгострокових промислових партнерств.
