Що сталося
Індійська Reliance Industries Ltd, власник найбільшого у світі нафтопереробного комплексу, у лютому та березні знову законтрактувала танкери з російською нафтою після місячної паузи, повідомляє Reuters з посиланням на обізнані джерела. Востаннє компанія отримувала російську нафту в грудні.
Reliance має довгострокову угоду з Роснефтью на 500 000 барелів на добу для НПЗ у штаті Гуджарат; сумарна потужність її комплексу — 1,4 млн барелів на добу. Компанія експлуатує два НПЗ і, за власними поясненнями, планує переробляти російську сировину на заводі, орієнтованому на внутрішній ринок, залишаючи другий — для експорту.
Чому це важливо
Повернення Reliance має кілька рівнів значення. По-перше, воно свідчить, що попит на дешеву російську нафту серед великих переробників залишається. По-друге, це реальний тест для механізмів контролю санкційного режиму ЄС.
"З 21 січня ЄС не прийматиме паливо, вироблене на НПЗ, які отримували або переробляли російську нафту протягом 60 днів до дати оформлення постачань."
— Європейський Союз, офіційна заява
Правило «60 днів» ставить під питання експортне плани тих компаній, які одночасно працюють із російською сировиною на одній інфраструктурі. Саме тому Reliance акцентує на розподілі потоків між двома заводами.
Наслідки для ринку і для України
Короткостроково додаткові поставки можуть стримувати зростання цін на нафту. Проте структурний вплив санкцій на російські нафтові доходи зберігається: за попередніми підрахунками Reuters, нафтові надходження Росії могли впасти приблизно на 46% у січні через падіння цін і зміцнення рубля.
Для України ключове питання не стільки ціни палива, скільки ефективності санкцій та прозорості ланцюгів постачань. Якщо можливості обходу обмежень зростуть — падає тиск, який має обмежити фінансові потоки на війну.
"Ми перероблятимемо нафту з Росії на тому підприємстві, яке орієнтоване на внутрішній ринок. Це дозволить і надалі постачати паливо до ЄС із другого НПЗ, орієнтованого на експорт."
— Reliance Industries, пресслужба
Короткий прогноз
Причини повернення прості та раціональні: економічні вигоди від дисконту на російську нафту та потреба у сировині для великих переробних потужностей. Проте подальша ситуація залежатиме від жорсткості контролю з боку ЄС та партнерів. Україні варто концентруватися на двох речах: добиватися прозорого моніторингу постачань і посилювати міжнародну координацію санкцій — бо саме це обмежує можливості агресора фінансувати війну.
