Що сталося
НЕК «Укренерго» отримала офіційного листа від словацького системного оператора SEPS про одностороннє припинення договору щодо взаємного надання аварійної допомоги. Договір перестане діяти з травня цього року, повідомила пресслужба української компанії.
"Причини, з яких колеги скасовують дію договору, залишилися без пояснення з боку керівництва SEPS. Зі свого боку, НЕК 'Укренерго' ніколи не допускала жодних порушень договірних умов із SEPS, діючи в дусі добросусідства та поваги до норм європейського законодавства."
— НЕК «Укренерго», пресслужба
Контекст і мотиви
Рішення SEPS слід розглядати не лише як технічний крок. 23 лютого прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо оголосив про припинення аварійних постачань електроенергії в Україну на фоні спірних питань щодо транзиту російської нафти через південну гілку нафтопроводу «Дружба» після удару по Бродах 27 січня 2026 року. Запит на розірвання контракту, ініційований Фіцо, уряд Словаччини схвалив 4 березня.
Це дає підстави трактувати крок SEPS як елемент політичного тиску або дипломатичної роботи, а не лише технічну операцію. Аналітики та енергетичні експерти звертають увагу, що такі рішення часто використовуються як важіль у ширшому наборі переговорних інструментів.
Наслідки для України — сьогодні й завтра
Короткостроково — безпека постачань для побутових споживачів напряму не постраждає: Укренерго заявляє, що аварійна допомога залучалася рідко, і остання поставка за цим договором була у січні 2026 року. Також комерційний обмін електроенергією між країнами не зачеплений — імпорт відбувається через добові та довгострокові аукціони.
"Імпорт електроенергії зі Словаччини до України здійснювався і здійснюється без жодних обмежень, відповідно до результатів добових і довгострокових аукціонів з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів."
— НЕК «Укренерго», пресслужба
Середньо- і довгостроково — втрата навіть рідкісного механізму взаємної допомоги підриває елемент довіри в регіональній мережі. Це означає, що Україні доведеться посилити внутрішні резерви, пришвидшити диверсифікацію енергетичних партнерств і підвищити готовність до сценаріїв, коли транскордонна технічна підтримка може бути політизована.
Що робити далі
Перш за все — моніторити дипломатичний трек: від політичних заяв до офіційних рішень операторів. Паралельно Укренерго та уряд мають підтвердити технічні запаси і механізми аварійного відновлення, а також працювати з європейськими інституціями (ENTSO‑E, Єврокомісія) для гарантій транскордонної кооперації.
Це сигнал для партнерів: декларації підтримки мають трансформуватися в контрактні механізми, які витримають і політичний тиск, і гібридні ризики. Україна вже демонструє резильєнтність — але відновлення й посилення довіри потребуватиме часу та чітких міжнародних гарантій.
Тепер хід за партнерами: чи перетворять політичні повідомлення на стабільні, формалізовані інструменти співпраці?
