Коли речниця Єврокомісії Паула Піньйо у понеділок, 18 травня, запевнила журналістів, що «Україна залишається важливим експортером сталі до ЄС» і отримає індивідуальну квоту, вона оминула одну деталь: за даними Financial Times, під час попередніх переговорів у Женеві Брюссель запропонував Києву безмитний ліміт у 713 тисяч тонн. Для порівняння — у 2025 році Україна поставила до ЄС 2,65 мільйона тонн металопродукції.
Що змінюється з липня
Єврокомісія реформує систему захисних заходів (safeguard measures), яка регулює імпорт сталі до ЄС. З 1 липня квоти скорочуються майже вдвічі для більшості постачальників, а на обсяги понад ліміт діятиме мито у 50%. Причина — глобальний надлишок потужностей, насамперед китайського походження, який тисне на ціни і вже призвів до скорочення робочих місць у металургії Польщі, Франції та Іспанії.
Переговори з Україною та ще близько 20 країнами тривають у рамках статті 28 угоди СОТ у Женеві. Індивідуальна квота, на відміну від загального «решточного» пулу, гарантує Україні фіксований доступ до ринку незалежно від того, скільки сталі туди постачають конкуренти. Але розмір цієї квоти — предмет торгу.
«Це повністю вб'є можливість українських компаній постачати продукцію на європейський ринок».
— представник галузі, цитований Financial Times
Подвійний удар: квоти + CBAM
Металургійна галузь потрапила під одночасний тиск двох механізмів. Вуглецеве мито CBAM, яке почало діяти цього року, вже дало перші наслідки: CEO ArcelorMittal Кривий Ріг Мауро Лонгобардо повідомив, що після введення CBAM компанія отримала скасування замовлень на 300 тисяч тонн у першому кварталі 2026 року — покупці відмовились від продукції через додатковий збір у $60–90 за тонну. Тепер до CBAM додається загроза квотного скорочення.
За оцінкою головного аналітика GMK Center Андрія Тарасенка, запропоновані імпортні квоти на 43% нижчі від оціночного обсягу постачань готової сталі до ЄС у 2025 році, а починаючи з третього кварталу наступного року скорочення може сягнути 50% через додаткові ризики від підвищення мита.
Аргумент, який Брюссель поки ігнорує
Україна апелює до того, що обмеження порушують чинну Угоду про асоціацію, яка гарантує безмитний доступ. Київ також наполягає на застосуванні положення про форс-мажор: Єврокомісія має право змінити підхід до будь-якого торговельного механізму для країн, що зіткнулися з «непередбачуваною, винятковою та неспровокованою ситуацією з руйнівними наслідками для економіки».
У Єврокомісії, своєю чергою, визнають особливу ситуацію України, але дають зрозуміти: «особливе ставлення» не означає повного виключення з нової системи. Євродепутатка Карін Карлсбро, відповідальна за це досьє в Єврапарламенті, публічно закликала надати Україні «дуже особливе ставлення» як країні-кандидату в умовах війни.
Додатковий парадокс: попри жорсткі санкції проти Росії, ЄС дозволив імпорт російських сталевих слябів до кінця 2028 року в обсязі близько 2,5 мільйона тонн щороку — фактично прихований доступ російської сталі на ринок через переробку на заводах країн ЄС.
Для України металургія — це не абстрактна торгівля: у перші десять місяців 2025 року ЄС поглинув 81% усього українського експорту готової сталі, а сам сектор є одним із небагатьох, що продовжує генерувати валютну виручку в умовах воєнної економіки.
Переговори мають завершитися до 1 липня. Якщо Єврокомісія зафіксує квоту на рівні запропонованих 713 тисяч тонн — а не підніме її в рамках поточного торгу, — Метінвест, ArcelorMittal Кривий Ріг та інші виробники втратять основний ринок збуту одночасно з набранням чинності CBAM. Чи готова Єврокомісія обґрунтувати таке рішення перед країною-кандидатом, яка фінансує власну оборону частково з доходів від тієї ж сталі?
